Живі казки
Це не просто чарівні історії, а ваш надійний помічник у вихованні, розвитку та навчанні дитини. Подаруйте своїм дітям унікальні живі казки, які стануть їхніми добрими друзями і мудрими наставниками!
Ласкаво просимо!
У нашому чарівному лісі живуть казки, які зроблять розвиток і виховання дітей захопливою пригодою
Приклади казок
Познайомтеся з нашими історіями, які можна не лише читати, але й слухати
Крапелька
Ішов дощ. Крапелька-дощинка мчала до землі в хороводі таких самих крапельок. «Ох, який же прекрасний світ! — думала крапелька. — Цікаво, куди ми всі летимо, що нас чекає далі і куди ми потрапимо?..» Їй хотілося пригод. А земля дуже чекала дощу, цілющих крапель води, щоб напоїти всі трави, квіти й дерева, наситити ґрунт і зітхнути з полегкістю. Вона з надією дивилася в небо, а крапельки із цікавістю дивилися на землю й чекали зустрічі із нею. Внизу вже чекали зелені поля, яскраві сади, величезні ліси, сині озера й довгі річки, жовті піски й сиві гори. Наша крапелька-дощинка впала в лісі поруч зі стеблом квітки й одразу ж всоталася в землю. «Ой, як тут темно!..» — злякалася вона, проникаючи все глибше. Щось тягнуло крапельку донизу, їй було страшно й самотньо. Вона спробувала виборсатися на поверхню, проте не змогла й занурилася ще глибше. Дощинка вже почала впадати у відчай, аж раптом до неї простяглося щось біле, схоже на гілля, і втягнуло крапельку всередину себе. Це був корінь квітки, поруч із якою впала крапелька.
Космос
Ніч у долонях принесла зірки й розсипала їх у небі. Зірочки розбіглися всюди й почали займатися своєю улюбленою справою: світити. Проте не всі вони були такими сумирними — комусь неодмінно хотілося кудись бігти, або навіть летіти. Тоді вони розліталися в різні боки і починали гасати небом туди-сюди, скрізь зазирати і втручатися в усі справи. Наприклад, одна зірка, що називала себе Умою, вирішила піти до всіх зірок у гості, з усіма перезнайомитися і визначитися, де ж вона хоче жити в незвіданому космічному просторі. Бо зірочка була неспокійна й до того ж дуже допитлива. Тож вона прихопила із собою зоряного печива й почала розбіг. «З кого ж почати? — думала Ума, роздивляючись сусідів. — Напевно, ось із цих, що ближче!» Ближче до неї розташувалися на своїх місцях двоє небесних тіл. Вгодованих таких тіл, великих, як кулі. Щоправда, одне було меншим, а інше — більшим. Те, що більше, було досить поважне, повільне й без поспіху оберталося навколо себе. А менше кружляло не тільки навколо себе, а ще й навколо свого поважного сусіда.
Світле тепло
Темно. Тепло. Спокійно... Паросток вже починав рух до світла, тепле і затишне, але тісне місце лишалося позаду. Страх невідомості змушував незміцнілу стеблинку завмирати, але це тривало лише мить, вона знала, що мусить рухатись далі. Ледь-ледь виглянувши з-під землі, трояндочка озирнулася на всі боки і жахнулася ― навколо неї нікого! Ні кущика, ні черв'ячка, ні навіть травинки. Поруч лише камені та земляні грудки. А їй так хотілося побачити хоч одну живу душу! ― Як я тут опинилася? ― дивувалася прекрасна трояндочка. ― Чому навколо ні душі? І як же тут ясно, але холодно! Від самоти вона розплакалася. Їй так хотілося теплих обіймів і лагідних слів, але ж чекати їх у пустці було марно. Трояндочка не знала, скільки часу проплакала, але раптом відчула ніжний дотик. Підняла голівку і уважно озирнулася навколо. ― Привіт! ― вигукнула маленька пушинка, ніжно погладивши її пелюстки. ― Привіт! ― здивовано промовила трояндочка. ― А я думала, що зовсім одна тут... ― Тому плакала? ― Так. Я відчувала себе в порожнечі і від цього було дуже самотньо. ― Мила трояндочко, якщо ти прийшла в цей світ ― ти вже не одна! Подивися, як сонечко тобі усміхається. Воно радіє твоїй появі й огортає тебе своїми теплими променями. А он і хмаринка махає нам! Подивися на її кумедну гримасу, вона намагається розсмішити тебе.
Я поруч!
–– Тобі пора, світ чекає на тебе! –– тихо прошепотіла мама і труснула своїми гілками, щоб її маленька насінинка відокремилася і впала у землю. –– Мені дуже страшно, мамо! –– злякано прошепотіло насіннячко. –– Не бійся, крихітко! Я буду поруч. –– Навіть якщо я ростиму окремо від тебе? –– Так. Я завжди поруч із тобою. –– Але я не знаю, як мені поводитися. –– Я всього тебе навчу. Головне, нічого не бійся і довірся мені. –– Але я не можу впоратися зі своїм страхом. –– Тоді я обійму тебе і міцно притисну до себе, щоб ти відчуло мою любов. –– А якщо я забуду, як сильно ти мене любиш? –– Тоді звернися до свого серця. Воно нагадає тобі про мою любов. –– Матусю, я люблю тебе! –– І я тебе дуже люблю, малятко! Іди і нічого не бійся. Мама знову труснула своїми гілками і насіння впало в землю. Цей поштовх потрібен був йому, щоб врешті прорости й перетворитися на прекрасне й могутнє дерево...
Пригоди гнома Дюка
У далекому краї, що біля підніжжя засніжених гір, протікає широка річка. Схилом гори срібною ниткою спішить до неї водоспад. Бризки, що розлітаються, іскряться різними кольорами в променях яскравого сонця. А ще цей водоспад ховає великий секрет. Просто за ним є вхід у глибоке підземелля. Це заплутаний лабіринт із безлічі печер, гротів, звивистих проходів і скель. У цьому загадковому світі живе маленький народ — підземні гномики. Тільки гноми знають, де міститься вхід у їхнє підземелля, легко орієнтуються в печерах і пам’ятають усі найпотаємніші проходи. Тисячі кам’яних бурульок звисають зі стелі, ростуть із землі й навіть вкривають стіни. Серед них є надзвичайно променисті кристали, які освітлюють підземелля. Деякі гноми роблять особливу роботу. Вони щодня натирають кристали до блиску, прибирають старе каміння, що обсипалося, і підтримують чистоту. Це дуже важлива робота, бо поки виблискують кристали, зірки в небі горять яскравіше, сонячне проміння ласкавіше, річки і моря шумлять сильніше. Дивовижна сила під
Кашалоти
Двійко великих сірих кашалотів — хлопчик і дівчинка — танцювали в океані. Їхні тіла то зустрічалися, то розходилися, а то знову сходились. Вони раз у раз підіймалися на поверхню, щоб набрати повітря і випустити фонтани із ніздрі. Раптом на горизонті з’явився корабель. У порівнянні з кашалотами він був невеликим, однак ті відчули небезпеку. — Знову люди! — пробурчав кашалот Топик. — Цікаво, що вони хочуть цього разу? — стривожилася кашалоточка Кася. Люди завжди несли біду. Вони виловлювали то рибу, то крабів із креветками. Уламками кораблів забруднили дно. А найбільше люди засмічували океан. Коротше, жодної від них користі, самі збитки. Ще вони занадилися виловлювати молодих китів та дельфінів і кудись їх відвозити. Може, з’їдали — хтозна. — Пливімо звідси від гріха подалі! — запропонувала Кася. — Ні, — заперечив Топик, — спершу потрібно зрозуміти, чого вони хочуть. Може, перекинемо їх? Корабель підпливав ближче. Кашалоти пірнули й почали плавати під ним великими колами. — О, кашалоти самі в руки припливли! —
Єдина проста підписка до всіх можливостей
Отримайте доступ до всіх живих казок і таємниць чарівного лісу
Бібліотека
Ексклюзивна колекція авторських казок, яка постійно поповнюється. Усі історії написані професійними письменниками та дитячими психологами
Терапевтичні казки
Навчальні казки
Інтерактивні казки
Про нас
Живі казки — це унікальний проєкт, створений з любов’ю й турботою про дітей. Ми — міжнародна команда письменників і психологів, а передусім батьки, які вклали в ці історії професіоналізм, досвід і культурне розмаїття.
Любомир Доброславський, Дорота Калос і Анна Уварова написали ці історії від щирого серця. Вони подарують вам і вашим дітям безліч радісних, захопливих моментів.
Приєднуйтеся! Разом ми зробимо наших дітей щасливими!
Відгуки батьків
Син у захваті від інтерактивних казок! Я й сама із задоволенням читаю їх разом із ним. Не знала, що існують казки з різним розвитком сюжету.
Марія, син Даня, 6 років
Ці історії стали частиною наших вечорів. Донька сама просить почитати, і мені подобається, як на неї впливають терапевтичні казки.
Оксана, донька Марина, 5 років
Сайт просто знахідка! Мої діти користуються ним із великим інтересом. Молодший слухав казки і попросив старшого навчити його читати.
Дарка, мама двох хлопчиків
Не бійся темряви
0:00
0:00
