Інтерактивні казки

Коники-стрибунці

Коники-стрибунці високо підстрибували: вони готувалися до змагань. Тільки Нана сиділа під листочком і сумно дивилася на всіх. Вона нещодавно зламала лапку. Лапка зросталася повільно, хоча Нана її квапила, бо дуже хотіла взяти участь у змаганнях. А до змагань залишилося всього два тижні. Їй ніяк не встигнути! Нана зітхнула. До неї звідкись згори зістрибнула мама. — Нано, — сказала мама, — ходімо додому! Твоя лапка тільки зростається, а ти вже хочеш стрибати! — Ну мам! Я просто дивлюся! — заперечувала Нана. — Може, від цього лапка швидше загоїться… — Вона швидше загоїться, якщо ти даси їй повний спокій! — похитала головою мама. — А ти сидиш тут і сумуєш! — Хто це в нас сумує? — запитав тато, виглянувши з-за високої трави. — А нумо, донечко, розробляти лапку! До змагань ще цілих два тижні! Ми встигнемо тебе підготувати. — Ти що, вона ж іще сильніше травмується! — вигукнула мама. — У нашої донечки є мета. Цілеспрямовані завжди досягають результатів, ти ж знаєш, адже сама така! — сказав тато і взяв доньку за передню лапку.

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #пригоди
• #про тварин

Польоти бувають різні

Хлопчик Анджей хотів літати, однак чомусь у нього не було навіть найменших крилець. А як би чудово було злетіти, наприклад, на високе дерево і з’їсти найсмачніші плоди. І не потрібні драбини, не треба чекати, поки саме впаде. Стоїш на тонкій гілці і їси. Наївся — полетів далі. А ще цікавіше було б, якби літав тільки він один. От би всі друзі здивувалися! Шкода, що Анджей не може відростити собі крила. Зате він може змайструвати невелику летючу платформу на зразок килима-літака. Таку, щоб вмістилися ноги, і можна було з їхньою допомогою керувати літальним пристроєм. Хлопчик стягнув килимок із коридору. Якщо розрізати навпіл — якраз те, що потрібно! Щоправда, на ньому був напис: «Витирайте ноги!» Тож на одній половинці килима залишиться «Витирайте», а на іншій — «ноги!» Анджей вирішив, що йому цілком підійде слово «ноги». Повз його двір проходила Таніта. Вона із цікавістю дивилася на роботу свого сусіда. Анджею було неприємно, що хтось на нього дивиться під час творчої роботи.

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #про дітей
• #подорожі та дослідження
• #чарівні казки

Пригоди Гвена

Стояла спека. Повітря було розжареним, тиснуло на спину й не рятувала навіть вода під ногами. Вона прогрілася, а біля берегів була, немов тепле молоко. Коли пішов дощ, усі жителі озера й берегів зітхнули з полегшенням. А чапля почала танцювати. Розкинувши крила, вона кружляла берегом і високо здіймала ноги, наче балерина. З очеретів за нею спостерігали кавалери. Дехто з них теж захотів танцювати, і неодмінно разом із чаплею. Вони вискочили вперед і нумо красуватися. Чапля не очікувала такої навали залицяльників. Та й заміж вона не поспішала. Однак їхній парад їй сподобався, тож чапля почала ще дужче кружляти. Раптом її за ногу схопило чудовисько водяне озерне — величезний, страшний, оброслий водоростями сом. — Ходімо зі мною у моє підводне царство, — прокректав він. — Мені така танцівниця потрібна! Кавалери розбіглися навсібіч і заховалися. Лише один застиг від жаху й не рушив із місця. — Не хочу я на дно! — пручаючись, кричала чапля. — Я ж там задихнуся! — Правильно, цього мені й треба, — сповістив сом. — Полежиш у мене там, відпочинеш після танців. Я люблю таке, з душком. А через кілька днів тобою пообідаю! Чапля забилася сильніше. Нарешті її залицяльник прийшов до тями й накинувся на чудовисько. Він почав бити сома крилами, топтати і клювати, цілячись йому в око.

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #пригоди
• #про тварин

У країні іграшок

Десь далеко звідси, посеред синього океану, є дивовижний острів. Жодна людина ніколи не була там, бо острів оповитий чарівним туманом, і його дуже непросто знайти. Цей шматочок землі вкритий м’якою плюшевою тканиною. Високо в небі над ним ширяють величезні музичні квіти та плюшеві хмари. У центрі острова стоїть палац плюшевого короля, а поруч росте незвичайна рожева ялинка. Замість шишок на ній з’являються рожеві горішки. Кожні п’ять років, 5-го числа місяця Плюша ялинка розквітає, і це стає справжнім святом! Цього дня плюшеві хмари та музичні квіти опускаються на землю. Мешканці острова сідають на них і летять до замку короля. Вони змагаються у збиранні рожевих горішків. Збирають хто куди може — у кошики, відерця, хусточки та сумки. Після збору врожаю починається фестиваль рожевих горіхів. Кошик із найбільшими плодами вручають переможцю змагань. На острові живуть плюшеві іграшки: ляльки із золотими кісками, солдатики в яскравих мундирах і безліч різних звіряток. Білочка Рубі, бобер Добі, лисичка Елі, ведмежа Туті та зайчик Мілі теж тут живуть і ходять до плюшевої школи. Вчитель ― кит Мобі, вчить малюків натхнення, адже головне завдання всіх іграшок у світі — надихати на дива й дарувати радість!

• #5-7 років
• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #чарівні казки

Пташенята

Пташенята сиділи у гнізді й поглядали вниз. Вони розминали свої крильця, як вчила мама. Скоро мама й тато проведуть для них перший урок польоту. Пташенята хвилювалися: як усе пройде, чи не підведуть вони свою сім’ю, чи впораються. — Я першим злечу! — заявило пташеня Чубчик. — А я злечу найкраще за всіх! — задерло дзьобик пташеня Чирик. — А я взагалі боюся літати, — сумно сказала їхня сестричка Чина. — Можна, я взагалі не полечу? — Ти що! — вигукнули брати. — Літати — це ж так прекрасно! Подивишся світ, адже він величезний! — І страшний! — додала Чина. Вона нагадала братам, як кіт нещодавно підібрався до їхнього гнізда, коли мама й тато літали добувати їжу. Кіт був здоровенний, сіро-смугастий і жахливий. Він уже простягнув лапу, щоб схопити пташенят, але не втримався і звалився вниз. Мама з татом суворо наказали дітям із гнізда не висовуватися. Але Чубчик і Чирик були невгамовні. Вони постійно прагнули бути в курсі всіх подій і так витягали шийки донизу, щоб розглянути щось новеньке, що мало не випадали із гнізда. Не раз тато й мама ловили братів в останній момент. Навчитися літати, щоб самим у всьому брати участь, було заповітною мрією пташенят.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #про тварин
• #про природу

Пінгвінчик Тіль

На самому краю світу, де в небі танцює полярне сяйво, а земля вкрита пухнастим снігом, розкинувся Сніговий Край. Тут час завмирає, і сніжинки кружляють у чарівному вихорі. Серед крижаних річок та озер живуть веселі пінгвіни. Вони цілими днями катаються на санках і снігоходах, ліплять сніговиків, грають у сніжки, їдять смачне морозиво з риби. Пінгвіни живуть у різних містечках. Вони будують будиночки з льоду і прикрашають їх білими кулями та гілками крижаного кипариса. А коли випадає особлива нагода, ставлять на віконце горщик із крижаними лілеями. Саме така нагода випала сьогодні: почалися канікули! Діль із Сніжнограду чекав у гості свого кузена Тіля. Він поставив на віконце горщик із лілеями й замислився. Раптом двері в будинок із брязкотом відчинилися. — Зустрічай мене! Зустрічай, я вже тут! Де моє морозиво? Чим ти мене пригостиш? Тіль стояв на порозі і торохтів без упину. Він проживав далеко звідси — у Крижаній Рівнині. Звичайні пінгвіни рідко приходять туди, адже у Крижаній Рівнині надто шумно. Там мешкають найшвидші пінгвіни на світі. Вони такі швидкі, що не помічають нікого навколо, і навіть один одного. Пінгвіни Крижаної Рівнини завжди поспішають, біжать, штовхаються і метушаться. Адже їм потрібно все одразу і швидко. — Ти вже приїхав?— Діль не очікував побачити брата. — Звичайно, приїхав. Ой, братику, ходімо швидше, покажеш мені Сніжноград. Ходімо! Ходімо!

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #пригоди
• #про тварин

Ведмедик і сумлінність

Ведмежа разом із татом лагодило меблі. Ведмідь був знаним майстром по дереву. Усі звірі в лісі приносили йому зламані шафи та стільці, а часом просили зробити нові меблі. Ведмідь навчав і сина цієї роботи. Щоб виходило все гладко, акуратно і майстерно, потрібно було мати терпіння. Ретельно вирізати й підганяти кожну деталь, оздобити виріб візерунками. Робота кропітка, тривала. Ведмежаті було важко докладати стільки терпіння і старанності. Йому хотілося якнайшвидше все зробити й побігти гратися. Сьогодні вони з ведмедем лагодили для родини вовків набір табуреток. У кожної виявилася підгризена ніжка, а то й дві. Це бобер до вовків у гості заходив і не втримався — почухав зуби. Треба було ці ніжки замінити — виточити нові і приладнати. Точив на верстаті ведмідь, а прилаштовувало ведмежа. Воно знало, як потрібно робити. Але ж його друг уже давно махав ведмежаті лапою з-за стовбура великого дуба — кликав на річку рибу ловити. Тож коли тато-ведмідь був дуже зайнятий і відвернувся, ведмежа взяло соснової смоли та й приклеїло ніжки до табуреток, замість того, щоби шурупами надійно їх прикріпити.

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #про тварин

Хмарки

У небі гралися маленькі білі хмаринки. Вони то витягували собі вушка, як у зайців, то видували слонячі хоботи, то розправляли білосніжні крила і летіли небом у пошуках пригод. Хмарки дуже любили перетворюватися на щось земне. На звірів і птахів, на риб і кораблі, на квіти і метеликів. Іноді разом вони створювали цілі казкові картини, перетікаючи з одного образу в інший. Із землі за ними спостерігала дівчинка Ліза. У Лізи був величезний сачок для метеликів. Вона уявляла, що коли-небудь наловить сачком хмаринок, а вони навчать її перетворенням і візьмуть із собою у подорож небом. Хмаринки не знали про плани дівчинки і в образах конячок весело стрибали небесними далями. Їх побачив вітер, зловтішно розсміявся, підхопив і почав жбурляти спочатку по небу, тоді у крони дерев, а потім закинув їх у траву. Хмаринки перелякано метушилися то туди, то сюди. Тут до них і підкралася Ліза зі своїм метеликовим сачком. Вона радісно опустила сачок на одну хмаринку. Хмаринка спокійно просочилася крізь сіточку, набула форми жаби і застрибала по травичці. Ліза спіймала сачком другу хмаринку. Та розсміялася, просочилася крізь сітку сачка і перетворилася на метелика. Він став перелітати з квітки за квітку.

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #про дітей
• #подорожі та дослідження

Чаклун

Дівчинка Міла сиділа на гойдалці й дивилася на веселку. «Ох і гарно було б пробігтися по ній! — подумала вона. — Напевно, веселка прохолодна і смачно пахне». Їй чомусь здавалося, що веселка пахне льодяниками. Коли гойдалка злетіла, веселка раптом спалахнула і зникла, а замість неї в райдужному хороводі навколо Міли закружляли метелики: фіолетовий, синій, блакитний, зелений, жовтогарячий і червоний. — Привіт! — сказав червоний. — Хочеш із нами? — запитав жовтогарячий. — У райдужну подорож! — додав жовтий. — А можна? — зраділа Міла. — Навіть треба, — мовив зелений метелик. — Нам потрібна допомога, — зітхнув блакитний. — Злий чаклун ловить веселки, — сказав синій. — І перетворює їх на нічні кошмари, — сумно закінчив фіолетовий. Злий чаклун жив у темній печері. Він не любив людей, не любив радості й узагалі нікого й нічого не любив. Але йому подобалося перетворювати все добре й хороше на темне і страшне. Особливо — брати веселки, такі яскраві та променисті, й перетворювати їх на нічні кошмари, підмішуючи людям у сни. Люди лякалися, а чаклун живився енергією страху і ставав дедалі більшим та могутнішим. Він задумав захопити весь світ і перетворити людей на своїх слуг і маріонеток. Йому здавалося це дуже кумедним, і він просто заливався злісним сміхом.

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #пригоди
• #про дітей
• #чарівні казки

Голубина пошта

У казковому світі, на верхівках могутніх дерев, розташувалася Голубина пошта. Їй уже кілька тисяч років, а дерева тут такі старі, що їхнє коріння сягає центру Землі. Поштові голуби щодня розносять звістки в усі куточки казкового світу. Санта-Клаус дізнається, як поводилися діти і які подарунки вони хочуть. Гноми знаходять загублені іграшки, а зубні феї завжди знають, у кого випав зуб. Коли дитина кладе його під подушку, вночі прилітає фея, забирає зубчик і залишає натомість сюрприз. Якщо в когось болять зуби, феї приходять на допомогу, лікуючи їх чудовим еліксиром. Дуже важливо доставляти всі звістки казкового світу вчасно. Тому щоранку, щойно сходить сонце, голуби збираються на кроні найвищого дерева і спостерігають, як на гілках розпускаються нові зелені листочки. Кожен із них — це лист або листівка. Листочки потрібно зірвати, розсортувати і доставити у потрібний куточок казкового світу. Голуби набивають ними рюкзачки й вирушають по своїх маршрутах. Повертаються вони пізно ввечері. Іноді термінові звістки розпускаються серед дня або ввечері, і голуби одразу летять у дорогу.

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #пригоди
• #про тварин