Інтерактивні казки

Подорож Мишки

На краю великого лісу, в затишній нірці під старим трухлявим пнем жила маленька Мишка. Вона була така маленька, що великі звірі не помічали її. Вони частенько шукали під трухлявим пнем гриби та ягоди, руйнували вхід до нірки та витоптували квіточки навколо. «От би мені стати хоч трохи помітнішою, тоді мій будиночок завжди обходили б стороною. Тоді я б висадила клумбу з яскравими червоними квітами, і ніхто не зміг би її потоптати», — думала Мишка, сидячи на ґанку і снідаючи зернятками пшениці. — Новини! Новини! — раптом почула Мишка гучне тріщання. Це сорока-листоноша розносила звістки лісом. Птаха сіла просто на трухлявий пень і почала тріщати. — Знайдена Загадкова галявина, засіяна незвичайними квітами! Якщо відірвати пелюстку й загадати бажання, то воно неодмінно здійсниться. У мудрої Сови є мапа, і завтра вранці всі охочі вирушають на пошуки Загадкової галявини. Збір біля старого дуба на сході сонця. Маленька Мишка вирішила, що це її шанс! Вона обов’язково дістанеться до Загадкової галявини і загадає заповітне бажання. Увесь вечір мишка збиралася в дорогу, пакуючи припаси у свій рюкзачок. Вночі уві сні вона бачила, як стоїть посеред чудової галявини, і красиві пелюстки чарівних квітів кружляють навколо неї.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #пригоди
• #про тварин
• #про природу
• #подорожі та дослідження

Хатка

Черепашка знайшла горіхові шкаралупки і зробила собі модні туфлі. Вони дуже пасували до її панцира-хатки, тож черепашка йшла до своїх друзів, щоби показати їм обновку. Друзі — кролик, їжак і ящірка — зібралися на зустріч в альтанці під листям прохолодного плюща. Поглядаючи на сонце, вони чекали черепаху: час наближався до обіду і всі зголодніли. Черепашка йшла повільно. Туфлі ковзали, хатку нести було ще важче, ніж зазвичай. Черепашка вже подумувала кинути хатку і пройтися без неї. Але раптом хтось відбере? Такий чудовий будиночок не можна залишати без нагляду. Боячись запізнитися, вона швидше перебирала лапами. Туфлі сповільнювали рух і за все чіплялися. Спіткнувшись об камінчик, черепашка скотилася вниз, просто в річку. Хатка набралася води й почала тягнути черепашку на дно. Та ковтнула повітря і пірнула. Течія закрутила черепашку, в очах її потемніло, і бідолашна знепритомніла. А коли знову розплющила очі, то вже лежала на піску. Черепашці пощастило, що хвиля перевернула її на черевце. Вона встала на лапки, обтрусилась і озирнулася. Вода винесла її на острів посеред річки.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #про тварин
• #чарівні казки

Перетворення гусениці

Квіточки шепотілися про щось своє. Може, про те, яке сьогодні глибоке небо, або про те, як роса виблискує на сонці, а, може, про якісь таємниці. Раптом на них упала гусінь. Велика, зелена й товста. Звідки її принесло — незрозуміло. Високих дерев поблизу не було. Може, це птах із дзьоба впустив? Квіточки відсахнулись одна від одної і від гусені теж. — Ой, а що це ви такі негостинні? — обурилася гусінь, вивернувшись на траві. — Чи ви мені не раді? Квіточки промовчали, вони не знали, як реагувати на таке нахабство. Однак гусінь почувалася як удома і без запрошення. Вона почала жувати траву навколо квітів. — Фе, яка нескромна! — гидливо промовила одна квіточка. — Так! Адже ми її не запрошували! — прошепотіла інша квіточка. — Ой, скромниці знайшлися! — розреготалася гусінь. — А ну ж бо, посуньтеся, бо й вас з’їм! Вона безцеремонно розсунула квіткові стеблинки і поповзла між ними у своїх справах. — Фу-фу-фу! Усе зіпсувала! — журилися квіточки. — І траву навколо нас з’їла! Але гусениця їх не слухала. Вона наїдала собі боки, бо всяка гусінь, яка себе поважає, має чудовий апетит.

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #пригоди
• #про природу
• #подорожі та дослідження

Коники-стрибунці

Коники-стрибунці високо підстрибували: вони готувалися до змагань. Тільки Нана сиділа під листочком і сумно дивилася на всіх. Вона нещодавно зламала лапку. Лапка зросталася повільно, хоча Нана її квапила, бо дуже хотіла взяти участь у змаганнях. А до змагань залишилося всього два тижні. Їй ніяк не встигнути! Нана зітхнула. До неї звідкись згори зістрибнула мама. — Нано, — сказала мама, — ходімо додому! Твоя лапка тільки зростається, а ти вже хочеш стрибати! — Ну мам! Я просто дивлюся! — заперечувала Нана. — Може, від цього лапка швидше загоїться… — Вона швидше загоїться, якщо ти даси їй повний спокій! — похитала головою мама. — А ти сидиш тут і сумуєш! — Хто це в нас сумує? — запитав тато, виглянувши з-за високої трави. — А нумо, донечко, розробляти лапку! До змагань ще цілих два тижні! Ми встигнемо тебе підготувати. — Ти що, вона ж іще сильніше травмується! — вигукнула мама. — У нашої донечки є мета. Цілеспрямовані завжди досягають результатів, ти ж знаєш, адже сама така! — сказав тато і взяв доньку за передню лапку.

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #пригоди
• #про тварин

Польоти бувають різні

Хлопчик Анджей хотів літати, однак чомусь у нього не було навіть найменших крилець. А як би чудово було злетіти, наприклад, на високе дерево і з’їсти найсмачніші плоди. І не потрібні драбини, не треба чекати, поки саме впаде. Стоїш на тонкій гілці і їси. Наївся — полетів далі. А ще цікавіше було б, якби літав тільки він один. От би всі друзі здивувалися! Шкода, що Анджей не може відростити собі крила. Зате він може змайструвати невелику летючу платформу на зразок килима-літака. Таку, щоб вмістилися ноги, і можна було з їхньою допомогою керувати літальним пристроєм. Хлопчик стягнув килимок із коридору. Якщо розрізати навпіл — якраз те, що потрібно! Щоправда, на ньому був напис: «Витирайте ноги!» Тож на одній половинці килима залишиться «Витирайте», а на іншій — «ноги!» Анджей вирішив, що йому цілком підійде слово «ноги». Повз його двір проходила Таніта. Вона із цікавістю дивилася на роботу свого сусіда. Анджею було неприємно, що хтось на нього дивиться під час творчої роботи.

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #про дітей
• #подорожі та дослідження
• #чарівні казки

Пригоди Гвена

Стояла спека. Повітря було розжареним, тиснуло на спину й не рятувала навіть вода під ногами. Вона прогрілася, а біля берегів була, немов тепле молоко. Коли пішов дощ, усі жителі озера й берегів зітхнули з полегшенням. А чапля почала танцювати. Розкинувши крила, вона кружляла берегом і високо здіймала ноги, наче балерина. З очеретів за нею спостерігали кавалери. Дехто з них теж захотів танцювати, і неодмінно разом із чаплею. Вони вискочили вперед і нумо красуватися. Чапля не очікувала такої навали залицяльників. Та й заміж вона не поспішала. Однак їхній парад їй сподобався, тож чапля почала ще дужче кружляти. Раптом її за ногу схопило чудовисько водяне озерне — величезний, страшний, оброслий водоростями сом. — Ходімо зі мною у моє підводне царство, — прокректав він. — Мені така танцівниця потрібна! Кавалери розбіглися навсібіч і заховалися. Лише один застиг від жаху й не рушив із місця. — Не хочу я на дно! — пручаючись, кричала чапля. — Я ж там задихнуся! — Правильно, цього мені й треба, — сповістив сом. — Полежиш у мене там, відпочинеш після танців. Я люблю таке, з душком. А через кілька днів тобою пообідаю! Чапля забилася сильніше. Нарешті її залицяльник прийшов до тями й накинувся на чудовисько. Він почав бити сома крилами, топтати і клювати, цілячись йому в око.

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #пригоди
• #про тварин

У країні іграшок

Десь далеко звідси, посеред синього океану, є дивовижний острів. Жодна людина ніколи не була там, бо острів оповитий чарівним туманом, і його дуже непросто знайти. Цей шматочок землі вкритий м’якою плюшевою тканиною. Високо в небі над ним ширяють величезні музичні квіти та плюшеві хмари. У центрі острова стоїть палац плюшевого короля, а поруч росте незвичайна рожева ялинка. Замість шишок на ній з’являються рожеві горішки. Кожні п’ять років, 5-го числа місяця Плюша ялинка розквітає, і це стає справжнім святом! Цього дня плюшеві хмари та музичні квіти опускаються на землю. Мешканці острова сідають на них і летять до замку короля. Вони змагаються у збиранні рожевих горішків. Збирають хто куди може — у кошики, відерця, хусточки та сумки. Після збору врожаю починається фестиваль рожевих горіхів. Кошик із найбільшими плодами вручають переможцю змагань. На острові живуть плюшеві іграшки: ляльки із золотими кісками, солдатики в яскравих мундирах і безліч різних звіряток. Білочка Рубі, бобер Добі, лисичка Елі, ведмежа Туті та зайчик Мілі теж тут живуть і ходять до плюшевої школи. Вчитель ― кит Мобі, вчить малюків натхнення, адже головне завдання всіх іграшок у світі — надихати на дива й дарувати радість!

• #5-7 років
• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #чарівні казки

Пташенята

Пташенята сиділи у гнізді й поглядали вниз. Вони розминали свої крильця, як вчила мама. Скоро мама й тато проведуть для них перший урок польоту. Пташенята хвилювалися: як усе пройде, чи не підведуть вони свою сім’ю, чи впораються. — Я першим злечу! — заявило пташеня Чубчик. — А я злечу найкраще за всіх! — задерло дзьобик пташеня Чирик. — А я взагалі боюся літати, — сумно сказала їхня сестричка Чина. — Можна, я взагалі не полечу? — Ти що! — вигукнули брати. — Літати — це ж так прекрасно! Подивишся світ, адже він величезний! — І страшний! — додала Чина. Вона нагадала братам, як кіт нещодавно підібрався до їхнього гнізда, коли мама й тато літали добувати їжу. Кіт був здоровенний, сіро-смугастий і жахливий. Він уже простягнув лапу, щоб схопити пташенят, але не втримався і звалився вниз. Мама з татом суворо наказали дітям із гнізда не висовуватися. Але Чубчик і Чирик були невгамовні. Вони постійно прагнули бути в курсі всіх подій і так витягали шийки донизу, щоб розглянути щось новеньке, що мало не випадали із гнізда. Не раз тато й мама ловили братів в останній момент. Навчитися літати, щоб самим у всьому брати участь, було заповітною мрією пташенят.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #про тварин
• #про природу

Пінгвінчик Тіль

На самому краю світу, де в небі танцює полярне сяйво, а земля вкрита пухнастим снігом, розкинувся Сніговий Край. Тут час завмирає, і сніжинки кружляють у чарівному вихорі. Серед крижаних річок та озер живуть веселі пінгвіни. Вони цілими днями катаються на санках і снігоходах, ліплять сніговиків, грають у сніжки, їдять смачне морозиво з риби. Пінгвіни живуть у різних містечках. Вони будують будиночки з льоду і прикрашають їх білими кулями та гілками крижаного кипариса. А коли випадає особлива нагода, ставлять на віконце горщик із крижаними лілеями. Саме така нагода випала сьогодні: почалися канікули! Діль із Сніжнограду чекав у гості свого кузена Тіля. Він поставив на віконце горщик із лілеями й замислився. Раптом двері в будинок із брязкотом відчинилися. — Зустрічай мене! Зустрічай, я вже тут! Де моє морозиво? Чим ти мене пригостиш? Тіль стояв на порозі і торохтів без упину. Він проживав далеко звідси — у Крижаній Рівнині. Звичайні пінгвіни рідко приходять туди, адже у Крижаній Рівнині надто шумно. Там мешкають найшвидші пінгвіни на світі. Вони такі швидкі, що не помічають нікого навколо, і навіть один одного. Пінгвіни Крижаної Рівнини завжди поспішають, біжать, штовхаються і метушаться. Адже їм потрібно все одразу і швидко. — Ти вже приїхав?— Діль не очікував побачити брата. — Звичайно, приїхав. Ой, братику, ходімо швидше, покажеш мені Сніжноград. Ходімо! Ходімо!

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #пригоди
• #про тварин

Ведмедик і сумлінність

Ведмежа разом із татом лагодило меблі. Ведмідь був знаним майстром по дереву. Усі звірі в лісі приносили йому зламані шафи та стільці, а часом просили зробити нові меблі. Ведмідь навчав і сина цієї роботи. Щоб виходило все гладко, акуратно і майстерно, потрібно було мати терпіння. Ретельно вирізати й підганяти кожну деталь, оздобити виріб візерунками. Робота кропітка, тривала. Ведмежаті було важко докладати стільки терпіння і старанності. Йому хотілося якнайшвидше все зробити й побігти гратися. Сьогодні вони з ведмедем лагодили для родини вовків набір табуреток. У кожної виявилася підгризена ніжка, а то й дві. Це бобер до вовків у гості заходив і не втримався — почухав зуби. Треба було ці ніжки замінити — виточити нові і приладнати. Точив на верстаті ведмідь, а прилаштовувало ведмежа. Воно знало, як потрібно робити. Але ж його друг уже давно махав ведмежаті лапою з-за стовбура великого дуба — кликав на річку рибу ловити. Тож коли тато-ведмідь був дуже зайнятий і відвернувся, ведмежа взяло соснової смоли та й приклеїло ніжки до табуреток, замість того, щоби шурупами надійно їх прикріпити.

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #про тварин