Хатка
Черепашка знайшла горіхові шкаралупки і зробила собі модні туфлі. Вони дуже пасували до її панцира-хатки, тож черепашка йшла до своїх друзів, щоби показати їм обновку.
Друзі — кролик, їжак і ящірка — зібралися на зустріч в альтанці під листям прохолодного плюща. Поглядаючи на сонце, вони чекали черепаху: час наближався до обіду і всі зголодніли.
Черепашка йшла повільно. Туфлі ковзали, хатку нести було ще важче, ніж зазвичай. Черепашка вже подумувала кинути хатку і пройтися без неї. Але раптом хтось відбере? Такий чудовий будиночок не можна залишати без нагляду.
Боячись запізнитися, вона швидше перебирала лапами. Туфлі сповільнювали рух і за все чіплялися. Спіткнувшись об камінчик, черепашка скотилася вниз, просто в річку.
Хатка набралася води й почала тягнути черепашку на дно. Та ковтнула повітря і пірнула. Течія закрутила черепашку, в очах її потемніло, і бідолашна знепритомніла.
А коли знову розплющила очі, то вже лежала на піску. Черепашці пощастило, що хвиля перевернула її на черевце. Вона встала на лапки, обтрусилась і озирнулася. Вода винесла її на острів посеред річки.
