Для розумних і допитливих
Чому? Як? Звідки? Ці питання не дають спокою всім допитливим — і це чудово! Хтось мріє відкрити нову планету, інші хочуть зрозуміти, як влаштований Всесвіт, а комусь просто цікаво, чому коти муркочуть. Якщо ви завжди шукаєте відповіді й любите розгадувати таємниці, ця добірка казок саме для вас. Тут живуть історії про кмітливість, винахідливість, дивовижні відкриття та несподівані винаходи зі світу знань.
Читання — це найзахопливіша подорож. Починаємо!
Казки для розумних і допитливих
-
Крапелька
4,9
1972Ішов дощ. Крапелька-дощинка мчала до землі в хороводі таких самих крапельок. «Ох, який же прекрасний світ! — думала крапелька. — Цікаво, куди ми всі летимо, що нас чекає далі і куди ми потрапимо?..» Їй хотілося пригод. А земля дуже чекала дощу, цілющих крапель води, щоб напоїти всі трави, квіти й дерева, наситити ґрунт і зітхнути з полегкістю. Вона з надією дивилася в небо, а крапельки із цікавістю дивилися на землю й чекали зустрічі із нею. Внизу вже чекали зелені поля, яскраві сади, величезні ліси, сині озера й довгі річки, жовті піски й сиві гори. Наша крапелька-дощинка впала в лісі поруч зі стеблом квітки й одразу ж всоталася в землю. «Ой, як тут темно!..» — злякалася вона, проникаючи все глибше. Щось тягнуло крапельку донизу, їй було страшно й самотньо. Вона спробувала виборсатися на поверхню, проте не змогла й занурилася ще глибше. Дощинка вже почала впадати у відчай, аж раптом до неї простяглося щось біле, схоже на гілля, і втягнуло крапельку всередину себе. Це був корінь квітки, поруч із якою впала крапелька.
-
Космос
4,8
1652Ніч у долонях принесла зірки й розсипала їх у небі. Зірочки розбіглися всюди й почали займатися своєю улюбленою справою: світити. Проте не всі вони були такими сумирними — комусь неодмінно хотілося кудись бігти, або навіть летіти. Тоді вони розліталися в різні боки і починали гасати небом туди-сюди, скрізь зазирати і втручатися в усі справи. Наприклад, одна зірка, що називала себе Умою, вирішила піти до всіх зірок у гості, з усіма перезнайомитися і визначитися, де ж вона хоче жити в незвіданому космічному просторі. Бо зірочка була неспокійна й до того ж дуже допитлива. Тож вона прихопила із собою зоряного печива й почала розбіг. «З кого ж почати? — думала Ума, роздивляючись сусідів. — Напевно, ось із цих, що ближче!» Ближче до неї розташувалися на своїх місцях двоє небесних тіл. Вгодованих таких тіл, великих, як кулі. Щоправда, одне було меншим, а інше — більшим. Те, що більше, було досить поважне, повільне й без поспіху оберталося навколо себе. А менше кружляло не тільки навколо себе, а ще й навколо свого поважного сусіда.
-
Гравітація
5,0
286У яблуці жив маленький цікавий черв’ячок. Він увесь час висовувався назовні й роздивлявся навколишній світ. Його будиночок-яблуко висів високо на гілці дерева, тому згори весь світ здавався черв’ячку маленьким, приблизно таким, як він сам. Із землі на черв'ячка дивилися маленькі квіточки й маленькі травинки. Під деревом пурхали маленькі кольорові метелики і дзижчали маленькі бджілки. Величезними були тільки птахи, які інколи сідали на гілку поруч із яблуком-будиночком і співали пісні. А потім придивлялися уважно до будиночків-яблук і норовили з’їсти черв’ячка. Але він добре ховався, тож черв'яка жодного разу не знайшли. Черв’ячок народився в будиночку-яблуці й ріс разом із ним. Він ріс, і яблуко теж росло, достигало і врешті було відірване вітром і — бумц! — скинуте на землю. Черв’ячок у цей час якраз спостерігав за світом, який раптом перекинувся і розлетівся на шматки. Точніше, це будиночок розлетівся
-
Дерево росте
5,0
325Птах ніс у дзьобі горіх. Спершу він думав його з’їсти. Розбити тверду шкаралупку, витягти смачну серединку… Але потім вирішив що сховає горіх у землю, а коли настануть голодні часи, тоді його й дістане. Адже зараз скрізь є ще багато всього смачного. Птах знайшов гарне місце: ґрунт там був м’який, чорний, пригожий. Розгріб він лапками ямку, обережно поклав туди горіх і дзьобом розрівняв над ним ґрунт. А в шкаралупі горіха, у самій середині смачного плоду, жив маленький паросток. Він був схожий на крихітного черв’ячка і спав. Йшов час. Горіх поливали дощі й пригрівало сонце. У м’якому ґрунті йому було тепло й добре, він дедалі більше насичувався вологою, тож паросток усередині прокинувся. Він ріс, розширювався і тиснув на стінки плоду зсередини. «Я збільшуюся! — думав маленький паросток. — Мені вже тісно в моєму маленькому будиночку! Ой, як же я буду жити без будиночка?»
Подаруйте своїм дітям більше казок!
Перші казки у добірках — безкоштовно.
У бібліотеці — понад 300 авторських історій для розвитку, виховання та навчання.
Обирайте тариф і відкривайте всі казки без обмежень.
Щотижня додаємо нові терапевтичні, навчальні та інтерактивні історії.
Питання важливіші за відповіді!
Чому світять зорі? Як кораблі тримаються на воді? Що приховано в глибинах океану?
Допитливість — це рушій прогресу. Саме завдяки їй відкривали нові землі, створювали великі винаходи та розгадували загадки, які здавалися нерозв’язними. Адже саме питання ведуть до відкриттів!
Шукай, вивчай, відкривай!
Не бійся темряви
0:00
0:00