Природа та навколишній світ
Природа та навколишній світ сповнені загадок і чудес! У цій добірці зібрані найзахопливіші казки про ліси й річки, гори й моря, про вітри та зорі, про птахів, риб і навіть найменших комашок. Ці історії привідкриють завісу таємниць навколо нас і розкажуть про дивовижні природні явища.
Кожна казка — це маленька подорож, сповнена відкриттів і добрих уроків!
Казки про природу та навколишній світ
-
Незвичайні квіти
5,0
81Гарненький райдужний метелик і не менш гарна райдужна пташка колібрі сиділи з різних боків однієї квітки й пили нектар. І коли їхні хоботок і клювик зіткнулися, метелик з пташкою здивовано скрикнули й відлетіли одне від одного. — Ти хто? — запитав метелик. — Я найменша у світі пташка. Мене звуть колібрі і я п’ю нектар із квітів. — Точнісінько як я! — зрадів метелик. — Тільки я ніколи ще не бачив таких маленьких птахів. Зазвичай птахи великі й хочуть мене з’їсти. — Ні, я їм тільки солодкий сік рослин, — заспокоїла метелика колібрі. — Будьмо краще друзями. Так вони й подружилися, перелітаючи з квітки на квітку. Аж раптом із моря налетів вітер, підхопив їх, закружляв, заплутав і жбурнув на узлісся. Отямилися друзі від огидного запаху, який просто накрив їх зусібіч. — Фе, що це? — запитав метелик, затискаючи носа. — Це наша улюблена квіточка! — задзижчали навколо мухи. — Правда ж, вона прекрасна? Колібрі й метелик вилетіли з квітки, всередині якої опинилися, і взялися її розглядати. Квітка й справді була гарна, схожа на зірку. Може, на морську зірку, а може, на справжню, небесну. Вона мала п’ять червоних смугастих пелюсток і зелені стовпчики стебел. Тільки що ближче до неї наближаєшся, то противнішим стає запах: наче щось зіпсувалось і смердить. І мух навколо квітки кружляло стільки, що від них було аж чорно.
-
Бабка
5,0
77З малесенького яєчка вилізла крихітна личинка Наяда. Вода навколо неї була тепла, а світ — дуже цікавий. Наяда повзла по гілочці водорості й озиралася навколо. Повз неї пропливла зграйка галасливих мальків. Дном повільно повзли дві чорні черепашки, залишаючи на піску довгі сліди. Блиснув сріблястим боком карась, шаснула у своїх справах зелена жаба. Поруч у водоростях сновигали і перегукувалися чорні п’явки. — Агов, ти хто? — гукнула личинку одна п’явка. — Не знаю поки що, — сказала Наяда, — мені ще ніхто не розповів. — Подивіться! — закричала п’явка своїм приятелькам. — Яке смішне малятко з короткими лапками й довгим товстим черевцем. Хто знає, що воно таке? П’явки скупчилися навколо Наяди, запитали, як її звуть, помацали її лапки й черевце. Але так нічого й не зрозуміли і не змогли дізнатися, хто вона така. — Вона має зябра, щоб дихати під водою, — сказала перша п’явка. — Але це не риба. І не жаба. У неї є лапки, але немає вусиків, отже, вона не жук. О, я згадала! У раків теж схожа будова і є зябра. — Зачекай, але ж у неї немає клешнів! — заперечила друга п’явка. — Точно. Тоді у рака й запитаємо! — запропонувала перша п’явка. — Він, напевно, знає, хто вона!
-
Веселка
5,0
96Тисячі маленьких краплинок веселилися, кружляли й падали на землю: йшов дощ. Рослини раділи, тягнулися листочками до живильних краплинок, вмивалися і росли під дощем. Раптом серед хмар спалахнув сонячний промінь, потім ще один і ще. Крапельки заблищали, і небо оперезала веселка. Величезна, від одного кінця землі до іншого. — Мамо, що це? — запитав крихітний грибочок. Він ще ніколи не бачив веселки. — Це веселка, синку, — відповіла мама грибочка, яка росла поруч. — А звідки вона береться на небі? — не вгавав грибок. — Це сонечко й дощик роблять веселку, — пояснювала мама. — Сонячні промінчики, потрапляючи на крапельки, починають розпадатися на різні кольори. Потім усі разом утворюють веселку. Які кольори ти в ній бачиш? Грибочок придивився і відповів, повільно називаючи кольори: — Червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий. — Правильно, синку, — похвалила мама. — У веселці сім кольорів. Ти дуже уважний. Промінчик сонечка — це чисте біле світло, і воно може розпадатися на сім прегарних кольорів, які ти назвав. Грибочок почав уявляти, як сонячні промінчики заходять у гості до крапельок і там із ними відбувається чарівне перетворення. — Мамо, а по веселці можна пройтися? — запитав грибочок. Веселка нагадувала йому міст через річку, тільки дуже незвичайний.
-
Крапелька
4,8
627Ішов дощ. Крапелька-дощинка мчала до землі в хороводі таких самих крапельок. «Ох, який же прекрасний світ! — думала крапелька. — Цікаво, куди ми всі летимо, що нас чекає далі і куди ми потрапимо?..» Їй хотілося пригод. А земля дуже чекала дощу, цілющих крапель води, щоб напоїти всі трави, квіти й дерева, наситити ґрунт і зітхнути з полегкістю. Вона з надією дивилася в небо, а крапельки із цікавістю дивилися на землю й чекали зустрічі із нею. Внизу вже чекали зелені поля, яскраві сади, величезні ліси, сині озера й довгі річки, жовті піски й сиві гори. Наша крапелька-дощинка впала в лісі поруч зі стеблом квітки й одразу ж всоталася в землю. «Ой, як тут темно!..» — злякалася вона, проникаючи все глибше. Щось тягнуло крапельку донизу, їй було страшно й самотньо. Вона спробувала виборсатися на поверхню, проте не змогла й занурилася ще глибше. Дощинка вже почала впадати у відчай, аж раптом до неї простяглося щось біле, схоже на гілля, і втягнуло крапельку всередину себе. Це був корінь квітки, поруч із якою впала крапелька.
Відкрийте всі таємниці нашого чарівного лісу!
Бібліотека авторських "Живих казок" чекає на вас!
Сотні корисних історій для розваг і розвитку дітей.
Перегляньте наші казкові ТАРИФИ — вони вас приємно здивують.
Подаруйте дітям радість, задоволення і користь!
Дорогі наші допитливі друзі!
Природа завжди розмовляє з нами, варто лише прислухатися. Вітер шепоче свої таємниці, дерева зберігають спогади століть, а кожна крапля дощу несе нову казку.
Читаючи ці історії, ви навчитеся любити й поважати навколишній світ, помічати його чари та розуміти його закони.
Мрійте й подорожуйте разом із героями, а найголовніше — бережіть природу, адже в ній приховане справжнє диво!
Кожна подорож і велике відкриття починаються з мрії!
Не бійся темряви
0:00
0:00