Навчальні казки

Жабеня Квак

Жило собі на світі жабенятко на ім'я Квак, яке любило все і всім робити на зло. Коли хтось просив жабеня не чіпати чужу іграшку, воно обов'язково її брало. Якщо хтось просив Квака поводитися тихіше, жабеня починало квакати ще голосніше. А коли нашому герою говорили «Будь обережним!», він знову нікого не слухав і робив усе навпаки. Ось тому так часто падав, вдарявся об щось і майже весь час ходив у синцях і саднах. Якось добра фея вирішила потішити жабенятко і приготувала для нього сюрприз. Вона сподівалася, що завдяки її подарунку Квак навчиться вірити в добро навколишнього світу, приймати його і відповідати взаємністю. Вона так мріяла, щоб жабеня припинило вередувати!..

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #виховання
• #мораль та етика

Літо назавжди

Цього разу Літо було ще спекотнішим і радіснішим. Воно дивилося на щасливих малюків у пісочниці, свинок, що купаються в пилюці, слухало дзвінкий спів птахів і від цього ставало ще радіснішим. ― Як же добре всім навколо! ― думало Літо і раптом дещо придумало. Літо вирушило до Сонця і привіталося з ним. ― Сонечко, глянь, як усі навколо щасливі! ― вигукнуло Літо. ― Звичайно, їм тепло і добре, ― усміхаючись, відповіло Сонце. ― Якщо усім так добре зараз, може, нехай завжди буде тільки літо, ― запропонувало Літо. ― Так, взимку й восени багатьом погано, холодно й голодно, ― підтримало Сонце. ― А навесні ще не так добре, як влітку. ― Звичайно! Якщо ти мені допоможеш, усім завжди буде добре й тепло. ― І як же я можу тобі допомогти? ― Просто світи завжди так яскраво й гаряче, як зараз. Щоб осінь навіть не наважилася прийти сюди, ― відповіло Літо.

• #До 5 років
• #5-7 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #мораль та етика
• #природні явища
• #навколишній світ

Загублений Новий рік

― Незабаром прийде Новий рік! ― прокричав ворон. Лісові мешканці були в радісному передчутті свята. ― Незабаром прийде Новий рік! ― повторив він. Дятел знайшов у лісі найгарнішу ялинку, а зайчик з білочкою почали приносити до неї свої припаси як прикраси ― горіхи, морквину, жолуді, шишки. Решта звірів допомагали прикрашати лісову красуню і з нетерпінням чекали свята. ― Ну і де ж Новий рік? Скоро він прийде до нас? ― запитували вони у ворона. ― Завтра, завтра! ― відповідав він їм. ― А як же він до всіх інших потрапить, якщо він до нас прийде? ― До всіх встигне! Наступного ранку звірі з нетерпінням чекали свята. У них було все готово до його приходу. Та тільки не поспішав Новий рік. ― Може, він у лісі загубився? ― з побоюванням промовив вовк. ― Можливо, ― відповіла білочка. ― Інакше він би давно був у нас. ― А давайте увімкнемо на нашій ялинці гірлянди, може, тоді Новий рік швидше нас знайде, ― запропонувала лисичка.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #мораль та етика
• #практичні навички

Дбайлива книжка

Ця добра книжка з казками лежала просто на піску неподалік від річки. Вітер шелестів її сторінками, а пісок сипався просто на її літери. Маленький хлопчик, який відпочивав разом із мамою на березі прохолодної річки, зовсім забув про свого паперового друга, коли захопився грою в пасочки. Спочатку він із цікавістю розглядав у книжці картинки, а потім йому набридла ця витівка, і він недбало жбурнув її на пісок. Як же сильно в цей момент засмутилася добра книжечка! Ах, якби тільки вона вміла плакати... Напевно, повністю промокла б від своїх сліз. І тоді всі літери в ній стерлися б і перетворилися на одну розмиту пляму. Книжка з пом'ятими від вітру сторінками лежала на піску і дуже страждала. Як же їй хотілося не тільки показувати літери, а й говорити. І вона... заговорила!

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #виховання
• #практичні навички

Два брати

Якось восени двоє братів приїхали до батьків погостювати. Трохи відпочивши з дороги, вони покликали тата на полювання. ― Ви йдіть, а я вдома вас почекаю. Старий я вже для полювання, ― відповів батько. ― Тату, чи нема в тебе запальнички, щоб ми могли розпалити багаття і приготувати собі їжу, поки будемо на полюванні? ― запитав один із братів, той, що був ледачим. ― Звісно, є, але тільки одна, ― відповів батько. ― Тільки як ви її поділите, якщо раптом опинитеся у лісі в різних місцях? ― Ти маєш рацію, батьку, тому віддай її мені. А брат якось впорається, ― відповів ледачий брат. ― Так, батьку, віддай йому, а мене навчи добувати вогонь без запальнички, ― відповів другий брат, той, що був мудрішим.

• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #мораль та етика
• #практичні навички

Спочатку дія

Жив собі на світі хлопчик Тимко, який не любив робити уроки. Тому до останнього відкладав це заняття і тягнув час. А коли настала весна, Тимкові взагалі не хотілося сидіти вдома. Адже надворі було так гарно, та й сонечко припікало чимдалі сильніше ― гуляти хочеться! Якось Тимко повернувся зі школи, кинув портфель, пообідав і вирішив одразу ж іти на прогулянку. Ледь хлопчик виставив одну ногу за двері, як почув чийсь незнайомий голос: ― Ти куди зібрався, а уроки? Тимко озирнувся і зрозумів, що з ним розмовляє... його годинник, який випав із рюкзака! ― А уроки почекають, часу ще вдосталь! ― відповів хлопчик. ― Це тільки так здається, що часу попереду дуже багато, ― заперечив годинник. ― А насправді він не гумовий і минає дуже швидко. Згадай, як часто вечорами ти думав, що тобі не вистачило часу виконати домашнє завдання... Тимко наморщив лоба, подумав і таки згадав. ― Справді, бувало, що й не встигав, а потім думав, чому час пролетів так непомітно. ― Ну ось бачиш! Тож спочатку зроби уроки, а потім гуляй! ― Весна ж надворі, які уроки! У мене зараз немає настрою їх робити, ― заперечив хлопчик. ― Якщо ти щоразу чекатимеш натхнення й особливого настрою, щоб зробити важливі справи, то ніколи нічого не встигнеш, ― наполягав годинник.

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #виховання
• #практичні навички

Бережи себе

Якось маленька зірочка заблукала на небі. Вона поглянула вниз на землю, а там жовто-червоне листя всюди. ― Невже осінь! ― перелякано вигукнула зірочка. ― Але ж я вийшла з дому влітку ― я точно пам'ятаю! Наша маленька героїня спустилася на землю і привіталася з першим на її шляху кленовим листочком. ― Яка ти яскрава і жовта! Невже ти подружка Осені? ― вигукнув кленовий лист із захопленням. ― Ні, я лише зірочка, яка щойно спустилася з неба... ― З неба? ― ще більше здивувався кленовий лист. ― Так-так, здається, я заблукала, ― сумно зітхнула зірочка. ― Але навіщо ж ти пішла з дому сама, без батьків? ― Не знаю, напевно, дуже поспішала на прогулянку... А коли вийшла на вулицю, то й не помітила, як опинилась далеко від дому. Кленовий листочок узяв зірочку за руку і запропонував: ― Ходімо, разом пошукаємо твій будиночок! ― Дякую! ― із вдячністю глянувши на нього, відповіла зірочка. Коли наші герої вийшли до дороги, кленовий листок раптом різко смикнув зірочку.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #практичні навички
• #навколишній світ

Вітер

Із землі підіймався прозорий потік повітря. Якась сила вабила його догори. «Куди це я? — думав потік. — Напевно, до хмар!» Маленький і невидимий, він знав, що небо починається просто від землі, але хмари живуть високо, вище за гілля дерева, у якому й застряг потік повітря. — Привіт! — сказало дерево. — Воно відчувало потік повітря як легкий подих. — Зараз ми підсилимо тебе! І дерево почало виділяти з листочків прозорий кисень, крихітні частинки якого кружляли біля повітряного потоку й одразу ж прилипали до нього. Потік посилився і збільшився. Тепер він бавився з листочками дерева. — Вітерець! — назвало його дерево. — Тепер ти маєш ім’я. Ти рухаєшся. І хоча тебе не видно, зате можна відчути. І почути. Наприклад, коли ти шурхочеш у листі. А ще вітерці бувають прохолодні, теплі, холодні й гарячі. — А я який? — запитав Вітерець, лагідно перебираючи листочки. — Ти прохолодний і приємний, свіжий Вітерець. Вітерець прислухався: йому здалося, що його щось кличе. Або хтось. — Мені час! — заметушився він. — Звісно, — відповіло дерево. — Вітерці мають рухатись і летіти туди, де вони потрібні. Кожен вітер має робити свою справу і виконувати свою роль. Лети, рости, міцній. Тільки пам’ятай, що ти маєш приносити користь, а не руйнувати!

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #мораль та етика
• #природні явища
• #навколишній світ

Жаб’ячі перетворення

Погода була тепла. Розквітали сади. Над озером стояв гул: жаби гучно виспівули пісні. У них був час весіль, тож усі щосили раділи й веселилися. Під водою молодий жук-плавунець ворушив стебла латаття. — А ну киш звідсіля! — почув він грізний голос. Озирнувшись, жук побачив перед собою жабу, яка неприязно дивилася на нього. — Киш, кажу! — повторила вона й наблизилася. З іншого боку до них підплив чоловік жаби, ще більший та огрядніший, ніж вона сама. — Та я ж нікому шкоди не роблю! Харчуюся травичкою, рибок і жабів не їм! — вигукнув жук. — Чому ви мене проганяєте? — Усі жуки-плавунці — страшні хижаки! — сердито сказав жабун і підступив ближче до жука. — Ми тобі не віримо, йди собі, поки ми самі тебе не з’їли! — Але я справді не їм нікого, тільки водорості й траву! — запевнив жук і як доказ згриз стебло латаття й проковтнув його. — Ось!

• #5-7 років
• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #навколишній світ
• #шкільні корисності

Зимова сплячка

Під старим пнем із розлогим корінням їжачок побудував собі гарненьку хатку із трави й гілочок. Пень слугував дахом і стінами. Під корінням був вхід. Усередині їжачок вистелив кімнатку гілочками й сухою травою. А ще назбирав різних пір’їнок, що іноді втрачали птахи, і теплого заячого пуху, який знайшов на нижніх гілках ялини. Усі дерева в лісі пожовкли, почервоніли й почали скидати листя. З нього можна викласти чудові візерунки. Он дощик танцює по калюжах так радісно й дзвінко. Он журавлі летять кудись і кличуть за собою. Як же шкода, що у їжачка немає крил! А то б теж полетів із журавлями. Всі інші їжачки збираються спати. Всю зиму. Їжачок не розумів, навіщо взимку спати. «Ех! — зітхнув він. — Ну що ж, піду-но я в гості!» Їжачок був доброзичливим і мав багато друзів у лісі. Він вирішив піти на гостину до ведмедя. Їжачок забіг дорогою до яблуні й підчепив на свої голки двійко смачних червонобоких яблучок — частування! — Привіт, ведмедю! — привітався їжачок біля великої барлоги. У відповідь тиша. Їжачок покликав ведмедя ще кілька разів. Нарешті почув сонний і невдоволений голос: — Їжачку, ти чого це бродиш? Ми з ведмедицею і дітьми вже лягли спати.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #навколишній світ
• #шкільні корисності