Терапевтичні казки

Неслухняне кошеня

Жило собі на світі маленьке гарне кошеня, яке дуже-дуже хотіло навчитися слухатися мами. Воно щосили намагалося поводитися добре, але щоразу чомусь у нього це не виходило. –– Я більше так не буду, я буду поводитися добре! –– щоразу говорило кошеня, коли батьки його сварили. Але потім починалося все знову. Кошеня знову не слухалося і знову мама його сварила. А тоді наш маленький герой бідкався, бо думав, що мама його не любить. Якось кошеня розламало і понадкушувало мамин пиріг, який вона залишила остигати на столі. Коли мама це побачила, то дуже засмутилася і навіть заплакала. «Ну ось, я засмутив маму, тепер вона, напевно, не любить мене», –– подумало кошеня. –– Я тільки хотів трохи спробувати, –– винувато вимовив наш герой. –– Я розумію, що ти не хотів його псувати, –– відповіла мама. –– Але я дуже засмучена, що тепер наш пиріг у такому вигляді. Як же ми будемо його їсти?

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #взаємини в сім'ї

Лялька-незабудка

Жила собі на світі незвичайна лялька, з якої сміялися всі іграшки в магазині. Ця лялька зовсім не була страшною. Просто вона здавалася іншим трохи дивною і цікавою. Інші іграшки швидко розкуповували, а її чомусь ніхто не хотів брати. –– Та в тебе просто волосся скуйовджене, ось ти нікому й не подобаєшся, –– говорив їй іграшковий бегемотик. –– А мені моє волосся подобається, –– відповідала лялька. –– Такого волосся ні в кого з вас немає! –– Слухай, а може тобі замість капелюшка корону вдягнути? –– пропонував м'ячик. –– Будеш на принцесу схожа. –– Не хочу я бути на когось схожою. Я хочу бути такою, як зараз, –– гордо заявляла лялька. –– А може, тобі замість кофтинки ошатну сукню вдягнути? Може, і покупці швидше знайдуться! –– говорила дзиґа.

• #5-7 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #соціалізація та поведінка
• #самооцінка

Звірятка-дражнилки

В одному чарівному лісі жив собі маленький зайчик, якого часто дражнили. Коли інші звірята з нього сміялися, наш герой засмучувався і плакав. А кривдники починали дражнити зайчика ще більше... Якось наш маленький герой радісно стрибав галявиною і думав, чим би йому перекусити. Раптом він побачив, як із нірки виліз кріт із морквиною в лапках. –– Подивися, що в мене є. Хочеш? –– хитро посміхнувшись, запитав кріт. –– Звичайно, хочу! –– зрадів зайчик. –– А я от не дам тобі, –– відповів підземний мешканець, сховавши морквину за спину. Коли кріт побачив, як зайчик розплакався, то став дражнити його ще більше. –– Ну ти й плакса, як тобі не соромно. У цей момент до зайчика підлетів горобчик і, погладивши його крильцем, запитав: –– Ти чого плачеш, малий? –– Кріт запропонував мені морквину, а потім сказав, що не поділиться зі мною, –– витираючи сльози, відповів зайчисько.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #соціалізація та поведінка
• #емоції
• #самооцінка

Кам'яний робот

Жив собі на світі хлопчик Василько, який часто наслідував погану поведінку. Якщо при ньому хтось кривлявся, обзивався або щось ламав ― Василько робив те ж саме. Була у нашого героя улюблена іграшка –– робот Блек Стар, який умів відтворювати дії людини. Коли Василько приходив додому, то дуже любив при своїй іграшці вимовляти погані слова і кривлятися. Хлопчика дуже забавляло, коли робот повторював за ним негарні вчинки. Чи довго, чи недовго все це тривало –– ніхто не знав. Та тільки якось, коли Василько прийшов додому і хотів погратися з Блек Старом, він раптом помітив, що права нога робота... скам'яніла. Хлопчик дуже здивувався, але поведінку свою не змінив. Так само продовжував навчати Блек Стара поганим словам і вчинкам. Наступного дня Василько помітив, що у робота скам'яніла і ліва нога. Через деякий час на камінь перетворилися і руки Блек Стара. І ось настав день, коли робот повністю скам'янів і перестав рухатися.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #соціалізація та поведінка
• #емоції

Лінь і мишеня

Жило собі на світі самотнє мишеня, яке дуже сумувало через те, що в нього не було друзів. Якось до його нірки хтось постукав, що нашого героя страшенно здивувало. –– Ти хто? –– поцікавилося мишеня у непроханої гості. –– Я Лінь, нумо дружити? –– Лінь? Щось мені здається, я про тебе колись чув від своєї мами... –– Можливо! Я знаю, що в тебе немає друзів, тому пропоную зі мною дружити, –– відповіла Лінь. –– Будемо разом жити, позбавлю тебе турбот і клопоту, та й взагалі усіх справ. –– Ну добре, заходь! –– радісно погодилося мишеня. І став наш герой разом із Лінню жити. Та тільки через деякий час помітило мишеня, що з нею ставало не веселіше, а нудніше з кожним днем. А все через те, що Лінь не гралася з ним і йому гратися забороняла. –– Полежи, відпочинь, а погратися завжди встигнемо, –– щоразу говорила вона мишеняті.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #соціалізація та поведінка
• #емоції
• #самооцінка

Куртка із секретиком

В одному великому місті жив маленький хлопчик, який не любив верхній одяг. Які тільки куртки та комбінезони йому не пропонували –– і з машинками, і з космонавтами, і сині, і червоні, і жовті, і різнобарвні. Але малюкові нічого не подобалося. –– Куртки не подобаються, одягатися не подобається! –– лише повторював батькам маленький хлопчик. Дійшло до того, що навіть взимку малюк відмовлявся вдягати теплу куртку чи модний комбінезончик. Мама з татом були дуже засмучені, адже замість того, щоб гуляти з малюком, усі були змушені сидіти вдома. Без куртки ж взимку не вийдеш із дому. А на вулиці так гарно –– санки, гірка, сніг, бурульки! Як чудово гуляти на свіжому морозному повітрі й не мерзнути у своїй теплій курточці. Якось, коли хлопчик вкотре відмовлявся одягати на себе верхній одяг, курточка раптом заговорила з ним.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #когнітивні навички
• #емоції
• #взаємини в сім'ї

Звичне незвично

Якось шахам набридло жити звичайним життям. –– Чому ми всі лиш тільки те й робимо, що турніри щодня проводимо?! –– кричали пішаки. –– Так, хочеться чогось новенького і незвичайного! –– підтримували їх коні. Думали-думали шахи, що ж їм ще цікавого зробити і придумали! –– А влаштуймо театр. Кожному буде дана роль і ми зіграємо спектакль, як справжні артисти! –– запропонував слон. –– Чудова ідея! –– підтримали його інші шахові фігури і почали готуватися до виступу. У наших героїв вийшла прекрасна вистава! Кожна шахова фігура відчувала себе справжнім актором. Вперше шахи не змагалися, а співпрацювали. Якось наші герої потрапили до рук одного хлопчика. –– Тримай, це чарівні шахи! –– сказала мама синові. –– Але щоб їхні чари розкрилися, ти маєш сам придумати, що з ними ще можна робити. Продавець у магазині сказав, що колись вони навіть показували виставу.

• #5-7 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #когнітивні навички
• #емоції

Зайчик вередун

Жив собі на світі маленький зайчик, який дуже любив вередувати. Як тільки щось йому не до вподоби –– одразу примхи. Терпіла мама витівки свого малюка, а потім пояснювала: –– Послухай мене, малюче, так не можна. Подивися, скільки всього цікавого навколо, а ти витрачаєш час на одні лише примхи! Так ні на що більше сил не вистачить. –– Ну й нехай, нічого мені не потрібно! –– ображено відповідав зайчик. Якось, заспокоївшись після чергової примхи, зайчик захотів погратися, на що мама йому сказала: –– Пізно вже, любий, пора спати. Ти багато часу витратив на примхи, тому на ігри в тебе вже не залишилося сьогодні часу. Зайчик засумував, але тоді згадав, що зараз він іде купатися у ванні з улюбленою ароматною пінкою.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #соціалізація та поведінка
• #взаємини в сім'ї

Кіт Котофійович

Жив собі на світі добрий Кіт Котофійович, який дуже любив дарувати. Та не прості подарунки, а розумні! Тому що кожному він дарував тільки те, що дійсно було потрібно. Кіт Котофійович чудово вмів розпізнавати, що потрібно іншому в той чи інший момент. Тому його подарунки завжди тішили людей навколо. Якщо наш герой бачив, як плачуть дітки, то дарував їм іграшки, про які вони завжди мріяли. Якщо бачив, що тваринам, птахам чи комахам потрібна допомога, то завжди надавав її, а на пам'ять залишав їм такий подарунок, якому кожен із них був дуже радий. Якось до Кота Котофійовича прийшов гарно вбраний хлопчик із багатої родини. ― Мені казали, що ти надзвичайною щедрий і вмієш дарувати іншим тільки те, що їм справді потрібно, ― сказав він. ― Так і є, ― відповів Кіт Котофійович. ― Просто я люблю робити інших щасливими і робити їм подарунки.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #соціалізація та поведінка
• #емоції

Рішучий Юрко

Жив собі на світі нерішучий хлопчик Юрко. Перед тим, як щось зробити, він зазвичай дуже довго вагався. Тому, що боявся помилитися. Йому весь час здавалося, якщо він щось зробить не так, то буде глибоко нещасною людиною. Тому дуже часто стримував свої бажання і прагнення. Юрко дуже любив дивитися на панораму міста з висоти. Але мама не дозволяла йому підійматися на дах, щоб милуватися містом. Тоді хлопчик придумав спорудити з дерев'яних дощок драбину із сидінням, щоб потай від усіх вилазити туди й насолоджуватися улюбленими краєвидами щодня. Довго думав Юрко, як це зробити, сумнівався, чи варто взагалі щось робити, чи краще продовжити плисти за течією. І з кожним днем його мрія віддалялася від нього... Якось уранці Юрко вийшов із дому і дорогою до школи підійшов до найвищого й наймогутнішого дерева, поруч із яким колись збирався будувати драбину. Хлопчик обійняв дерево і раптом заплакав.

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #емоції
• #самооцінка