Терапевтичні казки

Кіт Котофійович

Жив собі на світі добрий Кіт Котофійович, який дуже любив дарувати. Та не прості подарунки, а розумні! Тому що кожному він дарував тільки те, що дійсно було потрібно. Кіт Котофійович чудово вмів розпізнавати, що потрібно іншому в той чи інший момент. Тому його подарунки завжди тішили людей навколо. Якщо наш герой бачив, як плачуть дітки, то дарував їм іграшки, про які вони завжди мріяли. Якщо бачив, що тваринам, птахам чи комахам потрібна допомога, то завжди надавав її, а на пам'ять залишав їм такий подарунок, якому кожен із них був дуже радий. Якось до Кота Котофійовича прийшов гарно вбраний хлопчик із багатої родини. ― Мені казали, що ти надзвичайною щедрий і вмієш дарувати іншим тільки те, що їм справді потрібно, ― сказав він. ― Так і є, ― відповів Кіт Котофійович. ― Просто я люблю робити інших щасливими і робити їм подарунки.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #соціалізація та поведінка

Рішучий Юрко

Жив собі на світі нерішучий хлопчик Юрко. Перед тим, як щось зробити, він зазвичай дуже довго вагався. Тому, що боявся помилитися. Йому весь час здавалося, якщо він щось зробить не так, то буде глибоко нещасною людиною. Тому дуже часто стримував свої бажання і прагнення. Юрко дуже любив дивитися на панораму міста з висоти. Але мама не дозволяла йому підійматися на дах, щоб милуватися містом. Тоді хлопчик придумав спорудити з дерев'яних дощок драбину із сидінням, щоб потай від усіх вилазити туди й насолоджуватися улюбленими краєвидами щодня. Довго думав Юрко, як це зробити, сумнівався, чи варто взагалі щось робити, чи краще продовжити плисти за течією. І з кожним днем його мрія віддалялася від нього... Якось уранці Юрко вийшов із дому і дорогою до школи підійшов до найвищого й наймогутнішого дерева, поруч із яким колись збирався будувати драбину. Хлопчик обійняв дерево і раптом заплакав.

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #емоції
• #самооцінка

Впевнений єдиноріг

Жив собі на світі єдиноріг Марва, який дуже залежав від чужої думки. Що б він не робив, завжди думав, що ж про нього подумають інші. Кожне заняття і спілкування давалися йому з великими труднощами, адже Марва завжди озирався на людей навколо. –– Так не можна, скоро я з глузду з'їду, якщо буду постійно думати про чужу думку, –– повторював собі єдиноріг, але ніяк не міг перемогти себе. Якось Марва так засмутився, думаючи про чужу думку, що навіть захворів. Єдиноріг викликав лікаря і до його приходу залишався у своєму ліжечку. Лікар виявився мудрим і майже відразу зрозумів справжню причину хвороби нашого героя. –– Як часто у вас болить голова? –– поцікавився лікар. –– Дуже часто, –– відповів Марва. –– Чи часто ви думаєте про те, що про вас подумають інші?

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #емоції
• #самооцінка
• #зміни в житті

Зайчик-ледар

Жив собі на світі зайчик, який цілими днями нічого не робив. Ні, не тому, що нічого не вмів і не хотів, а тому, що дуже сильно боявся критики і несхвалення з боку звірів. Але інші ж про це нічого не знали, тому нашого героя прозвали ледарем. –– І не набридло тобі цілими днями нічого не робити? –– поцікавилася в нього бджілка, що пролітала повз. –– Не набридло, –– відповів їй зайчик. –– А, може, доглянеш за моїми дітками, поки я на роботі? –– Не можу, раптом щось не так зроблю. І продовжив зайчик сидіти без діла. Раптом він почув гучний крик, що пролунав поблизу. –– Рятуйте, допоможіть! Оглянувся наш герой і побачив, як величезний орел схопив польову мишу у свої міцні лапи.

• #5-7 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #емоції
• #самооцінка

Версальське диво

Жив собі на світі маленький пряник, який нічим особливим не вирізнявся з-поміж інших своїх братів і сестер. Але це тільки на перший погляд. Насправді ж всередині цього пряника була величезна любов до себе і до світу. Він знав, що хоче домогтися більшого, ніж просто бути смаколиком до чаю або кави. Пряник дбав про себе і всіляко прикрашав себе, приміряючи різноколірну глазур. Йому подобалося мати гарний вигляд і прикрашати собою весь світ. –– Куди ти так чепуришся? –– сміялися над ним інші пряники. –– Все одно ж сьогодні ввечері нас з'їдять на десерт. Яка різниця, який ти вигляд будеш мати при цьому! –– Не дозволю їм навіть торкнутися до себе. Ви як хочете, а я не маю наміру сьогодні ввечері зникнути за чашкою чаю. Хочу прикрашати вітрини у Версалі!

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #самооцінка
• #зміни в житті

Вже не вередунка

Жила собі на світі маленька дівчинка, яка любила вередувати. Якщо щось було не так, як вона хотіла, дівчинка відразу починала плакати. Якщо хтось чимось грався, їй теж потрібно було це негайно. Бувало й так, що іграшка їй зовсім не потрібна була, але вона її нікому не давала. Коли друзі її запитували, чому вона вередує, то у відповідь чули, що вона поводитиметься так, як хоче. Однак коли її друзі починали поводитися так, як їй не подобалося, дівчинка на знак протесту починала кричати й тупотіти ногами. Набридло друзям терпіти її витівки, і вони пішли від неї. Перестали запрошувати у свої ігри і навіть звертати увагу на неї.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #соціалізація та поведінка
• #зміни в житті

Гарний погляд

Жив собі на світі вантажний автомобіль на ім'я Фур-Фур, який часто сумував. Вірніше, нашого героя насправді звали Фир-Фир-Фир, але він так часто сумував, що навіть майже не посміхався. Тому коли його запитували: –– Як тебе звати? Він усім знехотя відповідав крізь похмурий настрій: –– Фур-Фур. Машинки так звикли до Фур-Фур, що майже ніхто з них уже й не пам'ятав його справжнього імені. А хтось і зовсім не знав. Одного разу господар вантажівки прикрасив Фур-Фура новорічним дощиком і цукерками. –– Який ти ошатний і святковий! –– захоплювалися інші машинки. Фур-Фур подивився на себе в крижане дзеркало і лише посміхнувся: –– Так, гарно. Тільки свято буде не для мене, а для дітей. Це вони з'їдять усі ці цукерки і гратимуться з дощиком!

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #самооцінка
• #когнітивні навички

Снігове літо

Жив собі у Африці сумний самотній жираф. І був він таким нещасним, бо не мав друзів. Цілими днями він нудьгував і мріяв про дружбу. Та якось до нього підійшло симпатичне слоненя. ― Жирафе, мені так набридло бути самому, давай дружити! Який же щасливий був жираф, що у нього нарешті з'явився справжній найкращий друг! Тепер слоненя і жираф гралися весь час разом. І навіть мріяти почали разом. А мріяли вони про те, щоб побачити справжній сніг! ― Та який там в Африці сніг… ― сказав слоник. ― Так, тут занадто спекотно для снігу. Та й не було його тут ніколи досі, ― зітхнув жираф. ― Що ж нам тоді робити? Жираф зі слоником засумували. А потім вирішили покликати сніг і почали голосно кричати: ― Снігу, снігу, з'явись! Але сніг все не з’являвся. Та якось побачили вони верблюда, який тягнув пустелею трейлер з льодом і снігом із Антарктиди.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #соціалізація та поведінка

Весно, приходь!

Сьогодні качечка Манюня прокинулася раніше, ніж зазвичай ― її розбудив надзвичайно яскравий сонячний промінь. ― Невже весна йде? ― позіхаючи, вимовила качечка, озирнулася навкруги й усміхнулася світу. ― Схоже, що так. Давно сонечко так яскраво не світило. Відтоді, як зима настала... Манюні раптом так захотілося швидше зустріти весну, що вона вирішила звільнити свою водойму від шматочків льоду, який іще там залишився. ― Ось зараз приберу всю кригу і весна зрозуміє, що пора приходити, ― говорила собі качечка. ― Ставок мій швидше прогріється і буде краще всім. Весно, приходь швидше! З цими словами Манюня плавала і прибирала дзьобиком крижані крихти. Коли весь лід опинився на березі, то під променями сонечка швидко розтанув і всотався у землю. А земля, що прокинулася після зими, як відчула вологу, то й дала життя молодій травичці. Побачила качечка, що зелень навколо водойми почала проростати, а водичка в ставку стала теплішою. Зрозуміла тоді Манюня, що її старання не були даремні, і дуже цьому зраділа. ― Недарма старалася, весну приваблювала! ― хвалила себе качечка і бавилася на плесі. А весна тим часом наближалася, ставало все тепліше...

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції

Стара Образа

У тихому і затишному лісі, де сонячні промені гралися серед зеленого листя, жив мудрий Їжачок. Він був доброзичливою і турботливою тваринкою. Щодня Їжачок радів всьому навколо себе. Мешканці лісу часто зверталися до нього за порадою і розуміли, що наш герой завжди готовий прийти на допомогу. Якось до лісу прийшла Образа. Вона принесла обурення і роздратування, яке огортало серця лісових мешканців. Це було щось незрозуміле і неприємне, що викликало внутрішнє незадоволення і страх. Мешканці лісу не могли зрозуміти, звідки прийшла Образа і чому вона така важка для їхніх сердець. Їжачок, відчуваючи напругу, що зростала, і смуток у лісі, вирішив розібратися з Образою. Він розпочав розслідування і повільно, але впевнено шукав джерело цієї зловісної емоції, яка порушила спокій лісових мешканців. І якось Їжачок натрапив на забуте і заплутане в заростях Дерево. Це було старе й вразливе Дерево, яке випромінювало... ту ж образу! Їжачок підійшов до нього і гострі голки дерева загорілися цікавістю.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #емоції