Терапевтичні казки

Свято для всіх

Щороку у різдвяну ніч усі ангели готувалися спуститися на землю, щоб привітати людей, про яких піклувалися. І лише одне янголятко сумувало цієї ночі, бо йому нікого було вітати. У Різдво воно почувалося зайвим і надзвичайно самотнім. Маленькому янголятку так хотілося зійти на землю, щоб подивитися, як люди святкують Різдво, ласують солодощами, розважаються. Але йому здавалося, що виходити до людей має право лише той, хто дарує їм світле свято. Та однієї зоряної різдвяної ночі самотнє янголятко все ж таки приєдналося до ангелів і побачило нарешті землю на власні очі. Як же воно було вражене пишнотою міст, іскристими гірляндами і радісним настроєм людей навколо! Серед загальних веселощів маленьке ангелятко раптом почуло чиєсь схлипування.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #соціалізація та поведінка
• #самооцінка

Равлик-скороход

Пізно ввечері у своєму будиночку з листя равлик Мані сидів і сумував уголос: –– Ну ось, знову я не встиг погратися з друзями й обійти всю галявину. Але ж так хотілося послухати, як пахнуть ті блакитні квіточки, до яких я все ніяк не доберуся! Начебто весь день щось роблю, а все одно нічого не встигаю... Почув їжачок Фурчик нарікання равлика і визирнув зі своєї нірки. –– Гей, ти чого там голосиш? Зараз мені всіх мишей розлякаєш! –– суворо сказав Фурчик. –– Тобі б усе про їжу думати, –– буркнув у відповідь Мані. –– Фурчику, коли ж ти почнеш про високе мріяти? –– Знаєш, Мані, твоє високе почекає. А от якщо в мене завтра не буде їжі, я стану не просто сумним, а злим. –– Ох, –– важко зітхнув равлик. –– Тільки як мені встигнути дістатися до своєї мети –– блакитних квіточок, що ростуть на краю галявини? –– А ти спробуй швидше рухатися, –– раптом запропонував їжачок. –– Фурчику, ти смієшся? Тобі легко говорити. Швидше рухатися! А як, цікаво спитати?

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #когнітивні навички
• #самооцінка

Хатка для Сніговика

Жив собі Сніговик на галявині біля лісу. Він був дуже добрим і завжди усміхненим. А сніг сяяв на ньому, немов справжні діаманти. Дітлахи приходили до нього гратися і раділи, коли Сніговик розповідав їм кумедні історії про дружбу та зиму. Він говорив, що кожна сніжинка, падаючи з небес, стає особливим дзеркальцем, яке відображає красу нашого світу. Але одного дня малята помітили, що Сніговик засумував. Його сніжинки втрачали яскравість, а усмішка більше не з’являлася на його сніговому обличчі. Діти не розуміли, чому їхній улюблений Сніговик став таким нещасним. ― Чому ти такий сумний? Що трапилося? ― запитав у нього маленький хлопчик. Сніговик зітхнув. ― Я боюся, що незабаром стане тепло і я розтану. А я так не хочу зникати, мені подобається бути серед вас, діти. Тоді маленький хлопчик усміхнувся. ― Я знаю, як тобі допомогти. Ми побудуємо тобі у лісі чарівну хатку, щоб ти міг там рятуватися від сонця.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #емоції

Море можливостей

Було собі на світі море, яке завжди в усьому сумнівалося. Воно довго вагалося, перш ніж почати щось робити, і потім ще довго міркувало, а чи правильно воно вчинило... Якось до моря підійшла маленька дівчинка і захотіла з ним погратися. Вона бігала берегом і збирала камінчики. –– Море, а пограймо з тобою у квача! –– запропонувала дівчинка. –– Я б з радістю, АЛЕ сьогодні я хотіло трохи відпочити, мене вчора штормило, –– відповіло море. –– Добре, тоді давай ти відвезеш мене до дельфінів, і я разом з ними поплаваю і пограю. –– Це чудова ідея, АЛЕ ж це так далеко, боюся, я зовсім втомлюся. Тоді дівчинка вигукнула: –– Я зрозуміла, ти просто багато сумніваєшся, тому що в тебе завжди є якісь АЛЕ! Вони заважають тобі, адже ти витрачаєш надто багато сил на сумніви та вагання. –– І що ж ти пропонуєш мені робити? –– поцікавилося море. –– А зіграймо в гру «жодних АЛЕ»! Ми з мамою часто в таку граємо вдома, –– відповіла дівчинка.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #самооцінка

Найкрасивіша ялинка

Сьогодні у Дракончика важливий день. Він уперше в житті готувався зустрічати Новий рік. Чому вперше? Бо Дракончик з'явився на світ кілька місяців тому, отже, для нього це свято було новим. ― Ух ти! Яке гарне зелене дерево! ― захоплено вигукнув Дракончик, побачивши ялинку. Він наблизив мордочку до вічнозеленої лісової красуні, щоб понюхати її, і вколов носика. ― Ай, яка ти сувора! ― ображено насупився. ― Малюк, ця ялинка для тебе. Незабаром ми будемо зустрічати Новий рік, ― сказала мама, заглянувши до сина. ― Ось тільки іграшок у нас немає, щоб прикрасити її. ― А чому немає іграшок? ― засмутився Дракончик. ― Тому що ми з татом давно виросли і, поки ти в нас не народився, ми не встановлювали новорічну ялинку. Тож іграшки теж не були нам потрібні. ― І чим же нам тепер її прикрашати? ― сумно зітхнув малюк. ― Давай що-небудь самі змайструємо, ― запропонувала мама. ― У мене є стрічки, палички і вата. Ось із них і зробимо прикраси на ялинку.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #соціалізація та поведінка
• #емоції
• #взаємини в сім'ї

Пухова хустка

Надворі ще жовтень, а Марійка вже з нетерпінням чекала на перший сніг. Щоранку, щойно вона прокидалася, одразу бігла до вікна дивитися, чи не випав сніг. ― Рано ти снігу чекаєш, ― говорила їй мама. ― Але ж мороз уже є, значить, і сніг скоро піде, ― відповідала дівчинка. Марійка так сильно чекала зиму, що щодня розглядала картинки зі снігом в улюбленій книзі. Вона уявляла, як вийде на вулицю і буде ротом ловити неслухняні сніжинки. А потім візьме санки і з задоволенням проїдеться на них з гірки. А сніговика, якого вона мріяла виліпити, вже уявляла новим другом. Якось Марійка прокинулася рано-вранці й побачила надворі перший сніг! ― Ура! Нарешті! ― закричала дівчинка від радості. Вона вмилася, поснідала і почала збиратися на вулицю. ― Не забудь вдягнути на голову пухову хустку! ― нагадала їй мама. Марійка одягнулася і вибігла на вулицю. На радощах вона не помітила, як вітер зірвав з її голови хустку, яка щезла у невідомому напрямку. Коли Марійка відчула холод, то стала шукати свою хустку по всьому двору, але знайти не змогла!

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #емоції

Місце сили

Жила собі на світі одна дружна сім'я кроликів: мама, тато, малюк Пфф і його старша сестричка Хіі. Щодня вони разом пізнавали світ, відкривали для себе багато дивовижного, вигадували цікаві ігри та заняття. А перед сном кролики завжди читали казки, щоб спалося міцніше і приємніше. Якось малюк Пфф посварився зі своєю сестричкою. А коли батьки не стали на його бік, то образився і на них. –– І навіщо ви мені тоді потрібні, сім'я називається! –– плакав і бідкався кролик, а потім вирішив довести своїм рідним, що і без них чудово проживе. Пішов Пфф шукати щастя далеко за межами дому. Довго ходив він лісом і галявинами, навіть у нори до мишей заглядав, побував у гостях у білочки. Та тільки щасливішим себе не почував. Навпаки, з кожним днем далеко від сім'ї відчував себе дедалі слабшим і сумнішим. Коли малюк Пфф зовсім зневірився, то сів на пеньочок і гірко заплакав.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #взаємини в сім'ї

Новорічне яблуко

Якось напередодні Нового року маленький їжачок із трьома яблучками на спинці біг на свято і дорогою одне з них упустив у сніг. Звичайно ж, їжачок цього не помітив і продовжив свій шлях, ніби нічого не сталось. А яблучко, що впало, глибоко-глибоко занурилося в замет і почало замерзати... Яблучку було дуже холодно і сумно, адже тепер воно залишиться без веселого новорічного свята! Від страху й образи яблучко заплакало. Це допомогло йому хоч трохи розтопити лід, який починав покривати його. Яблучко хотіло покликати на допомогу, але від сильного холоду не могло вимовити й слова. Тож лише гірко плакало. Раптом воно почуло якийсь шум, і в його серці зародилася надія на порятунок і продовження шляху. Перше, що яблучко побачило ― вологий теплий трикутничок собачого носа. ― Хто тут? ― принюхувалось до яблучка цуценя ― Я... я, ― ледве вимовило яблучко. Щеня бадьоро заворушило передніми лапками і швидко викопало яблуко зі снігу. Песик зрозумів, що яблучко зовсім замерзло, тому насамперед відніс його до своєї будки. А там ліг поруч і обійняв яблучко своїми м’якими лапами. Щеня зігрівало його своїм теплом, доки воно не заговорило. ― Апчхи! Дякую тобі, ― подякувало яблуко цуценяті. ― Як ти опинилося в заметі? ― поцікавився песик. ― Ми з їжачком ішли на свято, але дорогою я злетіло з його колючок і загубилося, ― сумно відповіло яблуко. ― А яке сьогодні число?

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #емоції

Теплий сніг

Жив собі на світі маленький допитливий равлик Глорій. Він ніколи нікуди не поспішав, насолоджуючись кожною миттю свого життя. Йому подобалося милуватися природою, гратися з іншими живими істотами, яких зустрічав на своєму шляху. Якось надворі різко похолоднішало і випав сніг. Набагато раніше, ніж випадав зазвичай. Равлик дуже злякався такої різкої зміни погоди, тому що став замерзати. Побачив його ведмідь. ― Крихітко, ти чого плачеш? ― Я не встиг вилаштуватися на зимівлю у своєму теплому житлі, тому тепер дуже замерз, ― відповів Глорій. ― Якщо хочеш, можеш перезимувати в моєму барлозі, ― запропонував ведмідь. ― Але ж твій будиночок у снігу! ― вигукнув равлик. ― Так, усе вірно. ― А хіба сніг буває теплим? ― Звичайно! Заходь швидше – і зігрієшся! Коли Глорій опинився всередині барлога, то швидко зігрівся і був щасливий, що тепер йому тепло й добре.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #соціалізація та поведінка
• #зміни в житті

Ласкава батьківщина

Якось перед сном зайчик на ім'я Ярчик запитав у мами: –– Матусю, що таке батьківщина? –– Батьківщина –– це місце, де ми народилися, –– відповіла мама, ласкаво погладивши сина по голові. –– Батьківщина допомагає нам рости великими і міцними, бо вона для нас, як коріння для дерев. А тепер заплющуй оченята і спи. Приємних тобі снів, синку! Із цими словами мама вийшла з кімнати, а зайчик поринув у казковий сон. Йому снилося, як він гуляє по яскраво-зеленій травичці. Неподалік від галявини він побачив велике дерево з густою кроною. А ще побачив, як, хтось наближається до нього. –– Не бійся мене, я Пан Сон! –– представився зайчику незнайомець. –– А я –– Ярчик, приємно познайомитися! Пане Сон, а ви знаєте, що таке батьківщина? –– Звісно, –– відповів Пан Сон і вказав зайчику на потужне дерево. –– Поглянь на нього... Знаєш, чому воно таке міцне і красиве? Бо росте в рідній землі. Як земля допомагає дереву, живить його коріння, так і наша батьківщина допомагає тобі рости великим і сильним. Пан Сон пішов у своїх справах, а зайчик тим часом іще трохи поблукав галявиною, радіючи теплу й сонечку, а потім і не помітив, як прокинувся. Поснідавши, Ярчик відразу ж вирушив на прогулянку.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції