Терапевтичні казки

Пухова хустка

Надворі ще жовтень, а Марійка вже з нетерпінням чекала на перший сніг. Щоранку, щойно вона прокидалася, одразу бігла до вікна дивитися, чи не випав сніг. ― Рано ти снігу чекаєш, ― говорила їй мама. ― Але ж мороз уже є, значить, і сніг скоро піде, ― відповідала дівчинка. Марійка так сильно чекала зиму, що щодня розглядала картинки зі снігом в улюбленій книзі. Вона уявляла, як вийде на вулицю і буде ротом ловити неслухняні сніжинки. А потім візьме санки і з задоволенням проїдеться на них з гірки. А сніговика, якого вона мріяла виліпити, вже уявляла новим другом. Якось Марійка прокинулася рано-вранці й побачила надворі перший сніг! ― Ура! Нарешті! ― закричала дівчинка від радості. Вона вмилася, поснідала і почала збиратися на вулицю. ― Не забудь вдягнути на голову пухову хустку! ― нагадала їй мама. Марійка одягнулася і вибігла на вулицю. На радощах вона не помітила, як вітер зірвав з її голови хустку, яка щезла у невідомому напрямку. Коли Марійка відчула холод, то стала шукати свою хустку по всьому двору, але знайти не змогла!

• #7-9 років
• #9+ років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #емоції

Місце сили

Жила собі на світі одна дружна сім'я кроликів: мама, тато, малюк Пфф і його старша сестричка Хіі. Щодня вони разом пізнавали світ, відкривали для себе багато дивовижного, вигадували цікаві ігри та заняття. А перед сном кролики завжди читали казки, щоб спалося міцніше і приємніше. Якось малюк Пфф посварився зі своєю сестричкою. А коли батьки не стали на його бік, то образився і на них. –– І навіщо ви мені тоді потрібні, сім'я називається! –– плакав і бідкався кролик, а потім вирішив довести своїм рідним, що і без них чудово проживе. Пішов Пфф шукати щастя далеко за межами дому. Довго ходив він лісом і галявинами, навіть у нори до мишей заглядав, побував у гостях у білочки. Та тільки щасливішим себе не почував. Навпаки, з кожним днем далеко від сім'ї відчував себе дедалі слабшим і сумнішим. Коли малюк Пфф зовсім зневірився, то сів на пеньочок і гірко заплакав.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #взаємини в сім'ї

Новорічне яблуко

Якось напередодні Нового року маленький їжачок із трьома яблучками на спинці біг на свято і дорогою одне з них упустив у сніг. Звичайно ж, їжачок цього не помітив і продовжив свій шлях, ніби нічого не сталось. А яблучко, що впало, глибоко-глибоко занурилося в замет і почало замерзати... Яблучку було дуже холодно і сумно, адже тепер воно залишиться без веселого новорічного свята! Від страху й образи яблучко заплакало. Це допомогло йому хоч трохи розтопити лід, який починав покривати його. Яблучко хотіло покликати на допомогу, але від сильного холоду не могло вимовити й слова. Тож лише гірко плакало. Раптом воно почуло якийсь шум, і в його серці зародилася надія на порятунок і продовження шляху. Перше, що яблучко побачило ― вологий теплий трикутничок собачого носа. ― Хто тут? ― принюхувалось до яблучка цуценя ― Я... я, ― ледве вимовило яблучко. Щеня бадьоро заворушило передніми лапками і швидко викопало яблуко зі снігу. Песик зрозумів, що яблучко зовсім замерзло, тому насамперед відніс його до своєї будки. А там ліг поруч і обійняв яблучко своїми м’якими лапами. Щеня зігрівало його своїм теплом, доки воно не заговорило. ― Апчхи! Дякую тобі, ― подякувало яблуко цуценяті. ― Як ти опинилося в заметі? ― поцікавився песик. ― Ми з їжачком ішли на свято, але дорогою я злетіло з його колючок і загубилося, ― сумно відповіло яблуко. ― А яке сьогодні число?

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #емоції

Теплий сніг

Жив собі на світі маленький допитливий равлик Глорій. Він ніколи нікуди не поспішав, насолоджуючись кожною миттю свого життя. Йому подобалося милуватися природою, гратися з іншими живими істотами, яких зустрічав на своєму шляху. Якось надворі різко похолоднішало і випав сніг. Набагато раніше, ніж випадав зазвичай. Равлик дуже злякався такої різкої зміни погоди, тому що став замерзати. Побачив його ведмідь. ― Крихітко, ти чого плачеш? ― Я не встиг вилаштуватися на зимівлю у своєму теплому житлі, тому тепер дуже замерз, ― відповів Глорій. ― Якщо хочеш, можеш перезимувати в моєму барлозі, ― запропонував ведмідь. ― Але ж твій будиночок у снігу! ― вигукнув равлик. ― Так, усе вірно. ― А хіба сніг буває теплим? ― Звичайно! Заходь швидше – і зігрієшся! Коли Глорій опинився всередині барлога, то швидко зігрівся і був щасливий, що тепер йому тепло й добре.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #соціалізація та поведінка
• #зміни в житті

Ласкава батьківщина

Якось перед сном зайчик на ім'я Ярчик запитав у мами: –– Матусю, що таке батьківщина? –– Батьківщина –– це місце, де ми народилися, –– відповіла мама, ласкаво погладивши сина по голові. –– Батьківщина допомагає нам рости великими і міцними, бо вона для нас, як коріння для дерев. А тепер заплющуй оченята і спи. Приємних тобі снів, синку! Із цими словами мама вийшла з кімнати, а зайчик поринув у казковий сон. Йому снилося, як він гуляє по яскраво-зеленій травичці. Неподалік від галявини він побачив велике дерево з густою кроною. А ще побачив, як, хтось наближається до нього. –– Не бійся мене, я Пан Сон! –– представився зайчику незнайомець. –– А я –– Ярчик, приємно познайомитися! Пане Сон, а ви знаєте, що таке батьківщина? –– Звісно, –– відповів Пан Сон і вказав зайчику на потужне дерево. –– Поглянь на нього... Знаєш, чому воно таке міцне і красиве? Бо росте в рідній землі. Як земля допомагає дереву, живить його коріння, так і наша батьківщина допомагає тобі рости великим і сильним. Пан Сон пішов у своїх справах, а зайчик тим часом іще трохи поблукав галявиною, радіючи теплу й сонечку, а потім і не помітив, як прокинувся. Поснідавши, Ярчик відразу ж вирушив на прогулянку.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції

Дотягнись до бурульки

Хоч зима ще й не закінчилася, сонечко припікало по-весняному. Гусеничка Мая щойно прокинулася, подивилася вгору й охнула. На маківці ялинки небувалої величини бурулька! ― Отака дивина! От би мені спробувати її на смак! ― помріяла Майя. Гусеничка поповзла до бурульки якомога швидше. Але після довгого зимового сну сил було не так багато. Тому доводилося робити зупинки й раз у раз перевіряти, чи бурулька на місці. ― Дзень, ― впала з неї крапелька, просто на Маїн носик. Гусеничка скривилася і продовжила шлях до бурульки. ― Кап-кап-кап, ― впали з бурульки ще три крапельки. Що сильніше припікало сонечко, то меншою ставала бурулька. І тим складніше було до неї дістатися. ― Дзень-кап-дзень, ― ніби дражнила Майю бурулька, але гусеничка не здавалася. Надвечір вона доповзла до бурульки, що стала вже зовсім крихітною, і лизнула її.

• #5-7 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #когнітивні навички
• #емоції

Мамина робота

Жила собі на світі маленька дівчинка Іринка, яка не любила мамину роботу. Навіть слово «робота» вона сприймала дуже негативно. –– Матусю, пограй зі мною! –– просила Іринка. –– Не можу, у мене робота! –– відповідала їй мама і продовжувала щось робити за комп'ютером... Раніше, коли дівчинка чула від мами ці слова, вона уявляла її роботу як маленьке пухнасте кошеня, яке було для мами милішим, ніж сама Іринка. Дівчинка намагалася підглянути, який же вигляд має мамина робота, щоб зрозуміти, чому мама так захоплена нею, але в неї нічого не виходило. Згодом слово «робота» стало дуже сильно дратувати дівчинку, і вона уявляла вже гидкого монстра, який щодня надовго забирав у неї маму. Тоді дівчинка ще активніше прагнула познайомитися з маминою роботою, щоб захистити від неї рідну людину. Якось вранці мама розбудила дівчинку і запропонувала їй разом піти на роботу. Спочатку Іринка трохи злякалася, адже вона не була готова просто зараз зустрітися з «противним монстром». Але потім вона зрозуміла, що, можливо, сьогодні нарешті зможе забрати з роботи свою маму. Коли вони прийшли, Іринка дуже здивувалася — перед нею височіли надзвичайної краси будівлі! –– Ось це так! –– вигукнула дівчинка. –– Але де ж робота?

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #взаємини в сім'ї

Сніговик-витівник

Цей Сніговик з'явився в дворі звичайнісінького будинку, яких у світі мільйони. Діти гралися на вулиці, вдихали свіже морозяне повітря, ротом ловили сніжинки, а потім дружно качали зі снігу кулі. Ось із таких снігових куль і вийшов наш Сніговик. Коли діти надягли йому на голову відерце і вставили ніс-морквину, Сніговик ожив, але цього не показував. Він лише із цікавістю спостерігав за веселощами дітей. А коли вони розійшлися по домівках, засумував. Сніговик думав, що всі про нього забули і заплакав. ― Тихіше, тихіше! ― прокричала йому синичка. ― Розтанеш від своїх сліз, дурненький. ― Що ж мені робити? Я з дітьми гратися хочу, а вони пішли, залишили мене тут одного, ― відповів Сніговик. ― А влаштуй для дітей свято! Впевнена, тоді вони довше побудуть із тобою. Награєтеся вдосталь. ― Але як? ― А це вже придумай сам! ― зацвірінчала синичка і полетіла геть. Думав Сніговик, думав і... ― Придумав! ― вигукнув він і побіг до лісу. Там він знайшов найкрасивішу і найпухнастішу ялинку і покликав її з собою.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #емоції
• #соціалізація та поведінка

Бджілка-трудівниця

Була собі на світі бджілка Ліо, яка дуже багато працювала. А от відпочивати вона не любила. Вважала, що тільки даремно час витрачала, коли не працювала. Навіть спати намагалася якомога менше, щоб залишалося більше часу для роботи. Якось вдень, коли Ліо, як зазвичай, старанно збирала пилок, вона раптом відчула сильну слабкість. Бджілка з останніх сил голосно чхнула і випала з квітки на молоду травичку. Від сильної втоми вона втратила свідомість і довго не приходила до тями. А коли прокинулася, то спочатку навіть не зрозуміла, що сталося. Лапки ледве ворушилися, хоботок не рухався, а крильця взагалі потемніли! ― Де я? Що зі мною? ― озираючись навколо себе пролепетала Ліо. ― Ти випала з тієї квітки, а потім лежала тут непритомна, ― відповіла їй одна з травинок. ― Я намагалася розбудити тебе, але ти мене не чула.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #когнітивні навички
• #здоров'я і хвороби

Кролик Невдоволик

Якось напередодні Нового року маленький кролик ледь не залишився без ялинки. А все через невдоволення. Наш маленький герой надто часто був хоч чимось та незадоволений. Якщо йому пропонували пограти, але давали м'ячик не того кольору або не того розміру, кролик вередував і відмовлявся від гри. А якщо пригощали навіть його улюбленою морквяною цукеркою, то він міг не взяти її тільки тому, що хотів не одну, а бодай дві такі цукерки. І навіть те, що в підсумку кролик не отримував жодної, не змушувало його змінити поведінку. Тому серед інших звірят він мав прізвисько Невдоволик. І ось за тиждень до Нового року батьки принесли додому пухнасту ялинку і запропонували Невдоволику прикрасити її. А той обурився. ― Самі її прикрашайте, мені ця ялинка не подобається! Тато знизав плечима, мама важко зітхнула, але, намагаючись не виказувати того, що засмучені, дістали з комори новорічні іграшки й самі прикрасили лісову гостю.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #соціалізація та поведінка
• #емоції
• #взаємини в сім'ї