Терапевтичні казки

Ведмідь і смуток

Жив собі на світі ведмідь, який якось проковтнув смуток. І стало йому так сумно і погано, що довелося навіть лікаря викликати. Послухавши й оглянувши кошлатого пацієнта, лікар похитав головою. –– Ну що ж, діагноз зрозумілий: ви проковтнули смуток. Тепер вам потрібно прийняти веселинку, щоб вилікуватися. –– Веселинку? А що це таке? –– здивувався ведмідь. –– Пошукайте, це дуже важливі ліки. Як самому знайти не вдасться, нехай друзі допоможуть, –– відповів лікар. Послухав ведмідь лікаря і пішов шукати веселинку. Насамперед він зайшов до свого найближчого друга єнота. –– Єноте, ти не знаєш, як мені дістати веселинку? Мені дуже потрібно, лікар прописав. –– Не знаю, –– відповів єнот. –– Але можу розповісти тобі смішний анекдот, який тільки сьогодні почув. Упевнений, ти теж будеш від нього в захваті! –– Добре, давай, я послухаю. Розповів єнот ведмедю анекдот, а той ледь зі сміху не впав. До того смішно було! Пішов ведмідь далі, бачить зайчик сидить.

• #5-7 років
• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #емоції

Петрик і сон

Жив собі на світі хлопчик Петрик, який не хотів спати. Щойно наставала ніч і потрібно було лягати в ліжечко, Петрик починав вередувати. –– Не хочу спати, не буду! Жодні вмовляння і покарання не допомагали батькам швидше заспокоїти сина і вкласти спати. Якось мама з татом так втомилися від Петрикових примх перед сном, що просто мовчки вийшли з його кімнати. Спочатку хлопчик зрадів, думаючи, що переміг. Але через деякий час зрозумів, що йому нудно, і почав позіхати. Раптом де не взявся перед ним Пан Сон. –– Здрастуй, Петрику! Чому не спиш досі? –– Доброго дня! А Ви хто? –– здивовано запитав хлопчик. –– Я Пан Сон, прийшов допомогти тобі із засинанням. То чому ти не спиш? Тобі завтра рано вставати, тому слід гарненько виспатися. –– Та сон для слабаків і малюків. А я вже великий і сильний, –– відповів Петрик. –– Неправда, –– заперечив Пан Сон. –– Хочеш, я покажу тобі цікаву історію з твоїм улюбленим супергероєм? І тоді ти зрозумієш, чому він такий сильний і сміливий.

• #5-7 років
• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #емоції

Акула-невмійко

Жила собі на світі маленька акула, яка постійно говорила "не вмію". На всі прохання та пропозиції батьків і друзів вона відповідала: «Не вмію». Тому її так і прозвали –– невмійко. –– Побудуймо замок із піску, –– пропонувала мама. –– Не вмію, –– відповідала маленька акула. –– Почитай книжку, –– пропонував тато. –– Не вмію. –– Давай з нами у квача, –– пропонували маленькій акулі друзі. –– Не вмію. Так акула й сиділа цілими днями, переконуючи себе й оточення, що нічого не вміє. А якось вона побачила, як маленького краба придавило каменем. –– Навіщо ти туди поліз? –– запитала його акула. –– Хотів погратися з мушлями, –– відповів крабик. –– А хіба ти вмієш? –– здивувалася акула. –– Не знаю, от і вирішив спробувати. А так якщо не зробиш, хіба зрозумієш, що вмієш, а чого ні? Але навіть якщо чогось не вмієш, завжди можна навчитися цього! Допоможи мені, будь ласка, відсунути цей камінь. –– Не вмію, –– сумно зітхнувши, промовила акула. –– А ти спробуй! –– вигукнув крабик. Маленька акула раптом пожвавішала і почала зсувати з місця камінь, щоб звільнити крабика. І сама здивувалася: у неї все вийшло! Коли крабик опинився на волі, то радісно подякував акулі за порятунок. –– Ну ось бачиш, а казала, що не вмієш!

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #самооцінка
• #когнітивні навички

Вибери мене

Жило собі на світі маленьке тигреня на ім'я Мурр. Воно дуже любило гратися зі своїми друзями. А ще Мурр просто обожнював обирати розваги, в які мали грати разом із ним його друзі. А от відмови та заперечення тигреня не любило, бо не вміло приймати чужий вибір. Якось звірята зібралися, щоб пограти в командну гру. –– Для цієї гри нам потрібен ватажок, –– сказав слоник. –– Сьогодні день народження в нашого рисеняти, тож нехай він і обирає. Усі погодилися і з нетерпінням стали чекати, кого ж вибере рисеня. –– Вибери мене, я хочу бути ватажком, –– сказав Мурр. Але рисеня лише похитало головою і вказало на левенятко. –– Ось ти і будеш сьогодні нашим ватажком, тож командуй. Почувши це, Мурр дуже засмутився і відійшов від друзів. Коли тигриця побачила, що її син плаче, то похитала головою і запитала: –– Що ж тебе так засмутило? М.2 –– Рисеня не мене обрало ватажком, –– відповіло наше тигреня. –– Ну і що? –– ласкаво поцікавилася тигриця, потріпавши Мурра по спинці. –– Це був його вибір, тому тобі не варто ображатися на іменинника. Навчися приймати чужий вибір, але й свій не давай ображати! –– Тобто я не повинен був іти від друзів, тому що вони вчинили не по-моєму? –– Звісно, ні. Рисеня вибрало левеня не зі зла. Просто йому так захотілося, це був його вибір. Якби твої друзі сказали тобі обирати, впевнена, ти б теж не став слухати інших звірят. –– Схоже, ти маєш рацію, мамо, –– відповів Мурр і повернувся до друзів. Цього дня звірята весело провели час за спільними іграми.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #соціалізація та поведінка
• #самооцінка

Тато для ведмежати

Жило собі на світі маленьке і добре ведмежатко, у якого не було тата. Виховувала його одна мама, а він їй у всьому і завжди допомагав. Проте час від часу ведмежатко замислювався: а що було б, якби поруч із ними був тато?.. Тож одного разу він пішов до своїх друзів, щоб про це поговорити. ― Навіщо потрібен тато? ― поцікавилося ведмежатко у білочки. ¬¬¬ ― Щоб гроші заробляти і зі мною гуляти, ― бадьоро відповіла вона. ― А тобі навіщо потрібен тато? ― поставило ведмежа запитання зайченяті. ― Щоб читав зі мною казки і вчив мене «чоловічих» справ, ― відповіло зайченя. ― Ну а ти як вважаєш, навіщо потрібен тато? ― поцікавилося ведмежа у мишеняти. ― Щоб робити мою маму щасливою, адже тоді нам усім добре живеться, ― відповіло мишеня. ― Як чудово, що у кожного з вас є тато! Які вони потрібні, виявляється, ― зітхнуло ведмежатко. Ведмедик пішов додому, але зупинився на галявинці і заплакав. Таким несправедливим йому здалася відсутність тата у нього самого. Поруч проходив старий ведмідь Потапович, якого в лісі поважали за доброту, вмілі лапи і готовність прийти на допомогу. Зупинився Потапович біля малого ведмедика.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #взаємини в сім'ї
• #зміни в житті

Велике серце

Було колись на світі маленьке самотнє цуценя, у якого не було господаря. Воно жило на вулиці й часто мерзло вночі, адже в нього не було навіть своєї будки. І нікому було його зігріти... Якось ввечері, коли песик шукав собі місце для ночівлі, то помітив сумне маленьке кошеня, яке сиділо і тремтіло від холоду. ― Гей, ти чого сумуєш? ― поцікавився песик. ― Мені холодно, я додому хочу, ― відповіло кошеня. ― А що сталося? Чому ти не вдома? ― Тому що хазяїн моєї мами вигнав мене з дому. Я був останнім, мене прилаштувати нікуди не вдалося, ось і відправили мене на вулицю, ― тихо схлипувало кошеня. ― А давай дружити, разом нам холод буде не такий страшний, ― запропонував песик. ― Давай спробуємо! Цуценятко обійняло кошеня і стало зігрівати його своїм теплом. Так вони й заснули під лавкою, притулившись одне до одного. Вранці кошеня прокинулося і подякувало своєму новому приятелеві. ― Дякую тобі дуже за тепло і захист! Ти такий же маленький, як і я, але з таким великим серцем!

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції

Іграшки чекають

Кожен ранок в дитсадку здавався святковим: вихователі посміхалися і готувалися до зустрічі з дітьми, іграшки, що за ніч встигали скучити за малечею і з нетерпінням поглядали у вікно, навіть рослини на підвіконні розправили листячко і квітли щосили. От і цього разу день обіцяв бути сповненим цікавих подій, ігор, занять. Кімнати поступово наповнював дитячий гамір. Але одного хлопчика у дитсадку так і не дочекались. Михась прокинувся вранці з поганим настроєм і вмовив маму не вести його до дитячого садка. ― Мамо, залиш мене сьогодні вдома! ― Але чому, любий? ― дивувалася мама. ― Тому що я хочу сьогодні відпочити, ― відповідав їй Михась. ― Добре, але з ким же ти залишишся вдома? Адже мені сьогодні треба йти на роботу, ― продовжувала дивуватись мама. ― А давай і ти сьогодні залишишся вдома, разом відпочинемо, ― запропонував хлопчик. ― Добре, я сьогодні попрошу вихідний, але май на увазі, що грошей мені за мій відпочинок ніхто не дасть, і смаколиків я не зможу тобі сьогодні купити. ― Домовились, сьогодні обійдемося без ласощів! А тим часом улюблена Михасева іграшка в дитячому садку, не дочекавшись хлопчика, дуже засмутилася. Поки інші іграшки гралися з дітками, вона сиділа в куточку і сумувала. Їй було дуже прикро, що гратися з нею немає кому. А хлопчик не поспішаючи поснідав, подивився мультики, погрався іграшками і... раптом занудьгував. Мама вдома готувала їжу, прасувала одяг, займалася прибиранням, тож їй ніколи було розважати Михася.

• #5-7 років
• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #соціалізація та поведінка

Крутик і допомога

В одному зеленому саду жив собі маленький черв'ячок на ім'я Крутик. Щодня він радісно копирсався в землі, рив тунелі і грався зі своїми друзями ― павучками й мурашками. Якось, коли Крутик робив новий тунель, його хвостик застряг між камінчиками. Він тягнувся, крутився, та ніяк не міг звільнитися. Черв'ячок злякався і заплакав, бо не знав, що робити. І тут до нього підійшов старенький жук з блискучими крильцями. ― Що сталося, малюче? ― запитав жучок, побачивши сльози на очах Крутика. ― Я застряг, не можу вибратися, ― плакав черв'ячок. Старий жук усміхнувся. ― Не бійся, я допоможу тобі! А ти наступного разу, якщо чогось не знаєш або сам не можеш зробити, не бійся просити допомоги в дорослих. Звернутися по допомогу ― абсолютно нормально. І жук допоміг Крутику звільнитися. Черв'ячок зрадів і подякував за допомогу. Тепер Крутик знав, що просити допомоги в дорослих ― це не страшно і не соромно. Якось черв'ячок і його друзі влаштували перегони на швидкість. Крутик помітив, що йому не вдається бігти так само швидко, як іншим. Він старався щосили, але все одно був позаду. Маленький черв'ячок спочатку засмутився, але потім пригадав урок, який дав йому днями старий жук.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #соціалізація та поведінка

Антон у школі

Коли Антонові виповнилося сім років, він повинен був іти до школи. Але цього наш маленький герой боявся найбільше на світі. ― Як я піду до школи, я ж нічого не знаю! ― з жахом вигукував Антон і дуже заздрив своїм старшим друзям, які вже все-все вміли. ― Не переживай, ми допоможемо тобі, аби ти тільки хотів вчитися! ― одного разу відповів йому Калькулятор. ― Зізнавайся, ти хочеш вчитися? ― Не знаю, напевно, хочу. ― Ну тоді не біда! Я навчу тебе рахувати, ― запропонував Калькулятор. ― А я ― писати, ― сказала Ручка. ― А я навчу тебе читати, ― сказала Книга. ― А я ― малювати, ― гордо вимовив Олівець. ― Ой, які ж ви хороші, спасибі вам! ― зрадів Антон і взявся опановувати нові знання. Складно давалося Антонові навчання, але він не здавався і наполегливо напрацьовував необхідні навички. Минуло зовсім небагато часу, і Антон вже навчився читати, писати, рахувати та малювати. ― Дякую вам, мої друзі! ― подякував наш герой Калькулятору, Ручці, Книжці та Олівцю. ― Та що там, ми лише інструменти у твоїх руках. Це ти молодець, адже старанно вчився і все в тебе вийшло!

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #зміни в житті
• #когнітивні навички

Два жирафа

Жили собі на світі два жирафа, які разом працювали на одному будівництві. Та ось тільки спільна робота в них не ладилася ― ніяк вони не могли домовитися один з одним. Один говорив, що треба ось так цеглу класти, а інший ― навпаки. Один тягнув вниз, а другий ― вгору. Увесь час жирафи сперечалися, сварилися, а не працювали. Якось вони так сильно посварилися, що міцно зчепилися шиями один з одним. Стояли-стояли, а розплутатися не змогли. Тушканчик, що пробігав поруч, аж завмер здивовано, коли побачив цю картину. ― Ей, ви так ніколи не розплутаєтеся, якщо весь час будете тягнути один одного в різні боки! Почули жирафи голос тушканчика і зупинились. ― Вам потрібно домовитися один з одним, щоб усе налагодилося. Нехай один із вас спокійно стоїть, а інший обережно витягне свою шию з вузла, ― запропонував тушканчик.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #соціалізація та поведінка