Терапевтичні казки

Сніговик-витівник

Цей Сніговик з'явився в дворі звичайнісінького будинку, яких у світі мільйони. Діти гралися на вулиці, вдихали свіже морозяне повітря, ротом ловили сніжинки, а потім дружно качали зі снігу кулі. Ось із таких снігових куль і вийшов наш Сніговик. Коли діти надягли йому на голову відерце і вставили ніс-морквину, Сніговик ожив, але цього не показував. Він лише із цікавістю спостерігав за веселощами дітей. А коли вони розійшлися по домівках, засумував. Сніговик думав, що всі про нього забули і заплакав. ― Тихіше, тихіше! ― прокричала йому синичка. ― Розтанеш від своїх сліз, дурненький. ― Що ж мені робити? Я з дітьми гратися хочу, а вони пішли, залишили мене тут одного, ― відповів Сніговик. ― А влаштуй для дітей свято! Впевнена, тоді вони довше побудуть із тобою. Награєтеся вдосталь. ― Але як? ― А це вже придумай сам! ― зацвірінчала синичка і полетіла геть. Думав Сніговик, думав і... ― Придумав! ― вигукнув він і побіг до лісу. Там він знайшов найкрасивішу і найпухнастішу ялинку і покликав її з собою.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #страхи та тривоги
• #емоції
• #соціалізація та поведінка

Бджілка-трудівниця

Була собі на світі бджілка Ліо, яка дуже багато працювала. А от відпочивати вона не любила. Вважала, що тільки даремно час витрачала, коли не працювала. Навіть спати намагалася якомога менше, щоб залишалося більше часу для роботи. Якось вдень, коли Ліо, як зазвичай, старанно збирала пилок, вона раптом відчула сильну слабкість. Бджілка з останніх сил голосно чхнула і випала з квітки на молоду травичку. Від сильної втоми вона втратила свідомість і довго не приходила до тями. А коли прокинулася, то спочатку навіть не зрозуміла, що сталося. Лапки ледве ворушилися, хоботок не рухався, а крильця взагалі потемніли! ― Де я? Що зі мною? ― озираючись навколо себе пролепетала Ліо. ― Ти випала з тієї квітки, а потім лежала тут непритомна, ― відповіла їй одна з травинок. ― Я намагалася розбудити тебе, але ти мене не чула.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #когнітивні навички
• #здоров'я і хвороби

Кролик Невдоволик

Якось напередодні Нового року маленький кролик ледь не залишився без ялинки. А все через невдоволення. Наш маленький герой надто часто був хоч чимось та незадоволений. Якщо йому пропонували пограти, але давали м'ячик не того кольору або не того розміру, кролик вередував і відмовлявся від гри. А якщо пригощали навіть його улюбленою морквяною цукеркою, то він міг не взяти її тільки тому, що хотів не одну, а бодай дві такі цукерки. І навіть те, що в підсумку кролик не отримував жодної, не змушувало його змінити поведінку. Тому серед інших звірят він мав прізвисько Невдоволик. І ось за тиждень до Нового року батьки принесли додому пухнасту ялинку і запропонували Невдоволику прикрасити її. А той обурився. ― Самі її прикрашайте, мені ця ялинка не подобається! Тато знизав плечима, мама важко зітхнула, але, намагаючись не виказувати того, що засмучені, дістали з комори новорічні іграшки й самі прикрасили лісову гостю.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #соціалізація та поведінка
• #емоції
• #взаємини в сім'ї

Завжди перша

Жила собі дівчинка, яка завжди і у всьому хотіла бути першою. Першою добігти до дитсадка, першою сісти за стіл, першою помити руки... Та багато в чому вона хотіла бути першою! Нібито не в дитинстві перебувала, а в змаганнях брала участь. Причому часом ціною власного здоров'я... Якось влітку дівчинка вирішила довести своїм друзям, що швидше за всіх залізе на дерево. Наша героїня так поспішала перемогти, що опинилася на верхівці дерева першою. Та тільки обличчя і коліна її були обдерті, а сама дівчинка кликала про допомогу: ― Допоможіть, будь ласка, я злізти не можу! Друзі, які не брали участі в змаганнях, зателефонували рятувальникам і попросили їх приїхати на допомогу. Поки ті добиралися до місця події, до дерева з дівчинкою підбігла і її мама.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #когнітивні навички
• #самооцінка

Конячка-гойдалка

Жила собі на світі дерев'яна конячка-гойдалка, яка дуже мріяла побачити літо. Хоча б із вікна. Але оскільки вона була всього лише іграшкою, то не могла самостійно зрушити з місця. І так їй ставало гірко і сумно від цього, що гойдалка була готова цілими днями лише ридати й ридати. ― Ех, шкода, що я й говорити не вмію, як це роблять інші іграшки в казках! ― думала про себе конячка. ― А то б попросила свого господаря винести мене на вулицю або хоча б піднести до вікна. Але господар гойдалки, маленький хлопчик Мишко, звісно ж, її не чув. Він навіть не уявляв, про що мріє його іграшковий друг! Якось Мишко так загрався, що зламав свою улюблену конячку. Хлопчик дуже засмутився і заплакав. Гойдалка спочатку теж засмутилася, бо зрозуміла, що зовсім скоро її віднесуть на сміттєзвалище. Коли батьки хлопчика побачили зламану іграшку, то Мишків тато зараз же взяв її, щоб винести на вулицю. Якби конячка вміла плакати, то в цей момент вона, напевно, залила б своїми сльозами все навколо! Так їй було гірко й прикро...

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції

Улюблений будиночок

Жив собі на світі єнот, який завжди мріяв мати затишний будиночок. Йому дуже хотілося жити в комфорті та радості, тому він шукав того, хто повністю задоволений своїм житлом. Щоб він поділився з єнотом своїм секретом. Якось раз наш герой дізнався про те, що неподалік від нього проживає білочка, у якої найзатишніше і найкрасивіше дупло. Єноту так хотілося подивитися на її будиночок, що одного разу він все-таки напросився до білочки в гості. ― Проходь, будь ласка! ― вітаючи його з порога, запросила вона. ― Щиро дякую! ― відповів єнот. Наш герой походив по будиночку білочки і з захватом вигукнув: ― У тебе тут справді дуже гарно й затишно! ― Звісно, я для цього доклала багато зусиль, ― відповіла господиня дупла. ― Але мені чогось тут не вистачає. Я почуваюся не дуже комфортно, ― раптом повідомив єнот. ―Звісно, вдома завжди краще. ― Ні, у мене не краще! У своєму дуплі я почуваюся ще гірше. ― Отже, тобі потрібно просто облаштувати свій будиночок так, щоб він викликав у тебе радість і затишок, ― запропонувала білочка. ― Адже я своє дупло теж облаштовувала під себе, так, як мені подобалося. Тому мені тут добре і затишно.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #зміни в житті

Країна Здоров'я

Жив собі на світі один веселий і активний хлопчик. Він любив гратися з друзями, багато гуляти, читати цікаві книжки і щодня вчитися чомусь новому. Хлопчик був дуже допитливим і активним. Тому, коли якось він застудився, то дуже засмутився через те, що був змушений багато часу проводити в ліжку. –– Не засмучуйся, скоро ти знову будеш здоровий! –– раптом почув хлопчик голос свого Імунітету. –– Чому ти так впевнений у цьому? –– здивувався наш герой. –– Тому що разом ми обов'язково переможемо твою застуду! –– впевнено відповів Імунітет. –– Заплющ очі та налаштуйся на зцілення. Щойно хлопчик заплющив очі, як опинився... у Країні Здоров'я. –– Зараз на тебе чекає важлива подорож, але, запевняю, коли ти повернешся додому, то знову будеш здоровим, –– сказав Імунітет. –– Сподіваюся, –– з деякою недовірою вимовив наш герой. Спочатку він довго милувався красою навколишньої природи. Перед очима хлопчика постала справді дивовижна картина: мальовничий водоспад, поруч із яким зеленіла галявина, співали пташки, літали гарні метелики, а на кришталево-чистому блакитному небі світило яскраве та миле сонечко.

• #5-7 років
• #7-9 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #когнітивні навички
• #емоції
• #здоров'я і хвороби

Неслухняне кошеня

Жило собі на світі маленьке гарне кошеня, яке дуже-дуже хотіло навчитися слухатися мами. Воно щосили намагалося поводитися добре, але щоразу чомусь у нього це не виходило. –– Я більше так не буду, я буду поводитися добре! –– щоразу говорило кошеня, коли батьки його сварили. Але потім починалося все знову. Кошеня знову не слухалося і знову мама його сварила. А тоді наш маленький герой бідкався, бо думав, що мама його не любить. Якось кошеня розламало і понадкушувало мамин пиріг, який вона залишила остигати на столі. Коли мама це побачила, то дуже засмутилася і навіть заплакала. «Ну ось, я засмутив маму, тепер вона, напевно, не любить мене», –– подумало кошеня. –– Я тільки хотів трохи спробувати, –– винувато вимовив наш герой. –– Я розумію, що ти не хотів його псувати, –– відповіла мама. –– Але я дуже засмучена, що тепер наш пиріг у такому вигляді. Як же ми будемо його їсти?

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #взаємини в сім'ї

Лялька-незабудка

Жила собі на світі незвичайна лялька, з якої сміялися всі іграшки в магазині. Ця лялька зовсім не була страшною. Просто вона здавалася іншим трохи дивною і цікавою. Інші іграшки швидко розкуповували, а її чомусь ніхто не хотів брати. –– Та в тебе просто волосся скуйовджене, ось ти нікому й не подобаєшся, –– говорив їй іграшковий бегемотик. –– А мені моє волосся подобається, –– відповідала лялька. –– Такого волосся ні в кого з вас немає! –– Слухай, а може тобі замість капелюшка корону вдягнути? –– пропонував м'ячик. –– Будеш на принцесу схожа. –– Не хочу я бути на когось схожою. Я хочу бути такою, як зараз, –– гордо заявляла лялька. –– А може, тобі замість кофтинки ошатну сукню вдягнути? Може, і покупці швидше знайдуться! –– говорила дзиґа.

• #5-7 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #емоції
• #соціалізація та поведінка
• #самооцінка

Звірятка-дражнилки

В одному чарівному лісі жив собі маленький зайчик, якого часто дражнили. Коли інші звірята з нього сміялися, наш герой засмучувався і плакав. А кривдники починали дражнити зайчика ще більше... Якось наш маленький герой радісно стрибав галявиною і думав, чим би йому перекусити. Раптом він побачив, як із нірки виліз кріт із морквиною в лапках. –– Подивися, що в мене є. Хочеш? –– хитро посміхнувшись, запитав кріт. –– Звичайно, хочу! –– зрадів зайчик. –– А я от не дам тобі, –– відповів підземний мешканець, сховавши морквину за спину. Коли кріт побачив, як зайчик розплакався, то став дражнити його ще більше. –– Ну ти й плакса, як тобі не соромно. У цей момент до зайчика підлетів горобчик і, погладивши його крильцем, запитав: –– Ти чого плачеш, малий? –– Кріт запропонував мені морквину, а потім сказав, що не поділиться зі мною, –– витираючи сльози, відповів зайчисько.

• #До 5 років
• #Для хлопчика
• #Для дівчинки
• #соціалізація та поведінка
• #емоції
• #самооцінка