Бережи себе

Якось маленька зірочка заблукала на небі. Вона поглянула вниз на землю, а там жовто-червоне листя всюди. ― Невже осінь! ― перелякано вигукнула зірочка. ― Але ж я вийшла з дому влітку ― я точно пам'ятаю! Наша маленька героїня спустилася на землю і привіталася з першим на її шляху кленовим листочком. ― Яка ти яскрава і жовта! Невже ти подружка Осені? ― вигукнув кленовий лист із захопленням. ― Ні, я лише зірочка, яка щойно спустилася з неба... ― З неба? ― ще більше здивувався кленовий лист. ― Так-так, здається, я заблукала, ― сумно зітхнула зірочка. ― Але навіщо ж ти пішла з дому сама, без батьків? ― Не знаю, напевно, дуже поспішала на прогулянку... А коли вийшла на вулицю, то й не помітила, як опинилась далеко від дому. Кленовий листочок узяв зірочку за руку і запропонував: ― Ходімо, разом пошукаємо твій будиночок! ― Дякую! ― із вдячністю глянувши на нього, відповіла зірочка. Коли наші герої вийшли до дороги, кленовий листок раптом різко смикнув зірочку.