Без поспіху
Жила собі на світі маленька Маня –– собачка з гарними оченятами і смішною мордочкою. Маня була дуже повільною: довго вдягалася, не поспішаючи ходила, забагато роздивлялася на всі боки. Їй подобалося розмірене і спокійне життя. Та тільки Маня часто запізнювалася через свою повільність.
Якось її подружки збиралися до театру і покликали Маню із собою.
–– Так, звісно, я з вами! –– радісно відповіла собачка і побігла збиратися.
Замість того, щоб швидко вдягнутися і причесатися, Маня спочатку побігала за метеликом, потім зайшла до мами на кухню, а потім і зовсім забула, що подружки чекали на неї в театрі. А коли вона згадала про це, то дуже засмутилася, бо їй потрібно було вже давно вийти з дому. А вона ще навіть не зібралася...
Коли Маня прийшла до театру, то її не пустили до глядацької зали.
–– Вистава майже закінчилася, –– сказав контролер. –– Приходь наступного разу, тільки вчасно.
Почувши це, собачка розплакалася. Адже Маня так хотіла подивитися виставу разом зі своїми подружками! Коли мала повернулася додому, то мама їй сказала:
–– Я люблю тебе такою, яка ти є. Але час, на жаль, не гумовий. І іноді потрібно вміти трохи поквапитися, щоб встигнути туди, куди тобі важливо потрапити.
