Безтурботна хмаринка

Мільйони років хмари на небі згущувалися й розходилися, з'єднувалися, утворюючи щільний шар сірої завіси, і знову розходилися. Навіть коли хмаринки вередували і кілька днів не покидали небо, врешті-решт, вони все ж таки розходилися... І тільки хмаринка на ім'я Лауме залишалася спокійною і безтурботною, попри ці нескінченні витівки. Сонечко і пташки лише дивувалися, як же Лауме вдавалося не піддаватися загальному неспокою при зміні погоди. –– Невже тебе не турбує поведінка інших хмар? –– дивувалися птахи. –– Ні, –– спокійно відповідала безтурботна хмарка. –– А чому це має мене турбувати? Хмари пограють трохи на небі й знову розійдуться. –– А якщо не розійдуться? –– із хвилюванням запитувало сонечко. –– Найбільше я боюся того, що одного разу вони закриють мене, і я більше ніколи не зможу зігрівати Землю своїм теплом.