Чарівний клен

Ріс собі у лісі крислатий клен, який сумував кожної осені. А все тому, що з настанням холодів його листя облітало. Як же він не хотів розлучатися з ним! Навіть із пожовклим і сухим... Якось, коли з клена злетів останній листочок, дерево гірко заплакало. ― Ну куди ж ви? Чому ви всі мене кинули? ― бідкався клен. Тоді його опале листя раптом ожило і заговорило. ― Ми не кидали тебе. Просто ми щоосені облітаємо, щоб ти міг відпочити від нас, а навесні знов мав нову густу крону. Хіба це погано? ― Звичайно добре, але я вже звик до вас, а тепер мені буде дуже самотньо, ― відповів клен. ― Хіба ти не розумієш, що коли ми жовтіємо і висихаємо, то дуже заважаємо твоєму життю, якщо залишаємося на гілках? А так ми тепер можемо стати розвагою діткам, які знайдуть нас і зможуть змайструвати з кленового листя чудові вироби. ― Яка нісенітниця! Як ви можете заважати мені? Поверніться, будь ласка, назад!