Дотягнись до бурульки

Хоч зима ще й не закінчилася, сонечко припікало по-весняному. Гусеничка Мая щойно прокинулася, подивилася вгору й охнула. На маківці ялинки небувалої величини бурулька! ― Отака дивина! От би мені спробувати її на смак! ― помріяла Майя. Гусеничка поповзла до бурульки якомога швидше. Але після довгого зимового сну сил було не так багато. Тому доводилося робити зупинки й раз у раз перевіряти, чи бурулька на місці. ― Дзень, ― впала з неї крапелька, просто на Маїн носик. Гусеничка скривилася і продовжила шлях до бурульки. ― Кап-кап-кап, ― впали з бурульки ще три крапельки. Що сильніше припікало сонечко, то меншою ставала бурулька. І тим складніше було до неї дістатися. ― Дзень-кап-дзень, ― ніби дражнила Майю бурулька, але гусеничка не здавалася. Надвечір вона доповзла до бурульки, що стала вже зовсім крихітною, і лизнула її.