Дві дороги
Усе почалося з того, що бабуся затіяла пироги. А борошно майже скінчилося, залишилося зовсім трохи на дні відерця. Не вистачить! Треба онука послати до крамниці.
Узяла бабуся чистий аркуш і написала на ньому: «Борошно». Потім подумала й додала цілий список інших продуктів — однаково до крамниці їхати. Добре, що в онука велосипед є. Не потрібно все це в руках тягнути.
— Алексе! — покликала бабуся таким голосом, що онук зрозумів: захопливу гру з машинками доведеться кинути.
Він зітхнув і неохоче поплівся на кухню.
— Хочеш пиріжечків з вишнею? — вкрадливо запитала бабуся.
Онук широко розплющив очі й старанно закивав. Хто ж відмовиться від такої смакоти?
Бабуся простягнула йому гроші, список продуктів і сумку для них.
— От же підступна! — пробурмотів Алекс, виводячи велосипед із гаража.
Дорогою до крамниці він побачив своїх друзів. Вони теж каталися на велосипедах.
— О, Алексе! — закричали хлопчаки. — Поїхали з’їжджати з горба! Будемо на одному колесі спускатися!
Це було так заманливо, що Алекс вирішив, що якщо один раз з’їде, пироги нікуди не втечуть.
