Голка
Одна добра жінка захоплювалась вишиванням. Вона вишивала картини й сукні, сорочки й подушечки. Візерунки цих вишивок заворожували.
Еліні — маленькій доньці цієї жінки, здавалося, що вона живе в казці. Її оточували дивовижні жар-птиці, лебеді, барвисті квіти, метелики, кораблі під вітрилами… А ще мама під час вишивання завжди розповідала доньці історії та легенди.
— Матусю, як ти навчилася вишивати так чудово? — запитала одного разу донька.
— У мене є чарівна голочка! — усміхнулася мама й показала доньці голочку, яку тримала в руках. — Вона особлива.
Дівчинка подивилася на голку. І що тут особливого? Звичайна металева голка. Не золота, не райдужна навіть. Схожа на всі інші голки. Може, тільки вушко відрізнялося від інших. Воно було довге й доволі вузьке. В інших голочок вушка були ширшими.
Але в маминих руках голочка оживала. Еліні здавалося, що це не мама вишиває, а голка тягне за собою мамину руку і створює надзвичайні візерунки.
«Треба самій спробувати, — подумала Еліна. — Раптом чарівна голочка й мене вишивати навчить!».
