Гнів і добрі справи

Жило собі на світі тигреня Сніжок, яке часто злилося. Воно могло гніватися навіть із найменшого приводу. Наприклад, тигреня гнівалося, якщо хтось робив щось не так, як хотів Сніжок. А ще воно дуже злилося, якщо на вулиці йшов дощ. Бо тоді мама не пускала його гуляти. Якось вранці Сніжок вийшов з дому й усміхнувся сонечку. Він пустував в улюблених заростях і грався з жучками, мав чудовий настрій, аж доки на нього не впав великий кокос. –– Ай! Ти чого б'єшся? –– гнівно прокричав тигрик. –– Вибач, будь ласка, –– відповів кокос. –– Я не хотів завдати тобі болю. –– А як же! Напевно спеціально впав прямо на мене, –– продовжив злитися Сніжок. –– Я не збирався падати прямо на тебе, просто так вийшло, –– спокійно відповів кокос. Раптом де не взявся Красунчик — грайливе левенятко. Побачивши засмученого Сніжка, він поцікавився: –– Ти чого такий похмурий? Хто тебе образив? –– Кокос, що звалився на мене, –– відповіло тигреня. –– Знайшов через що засмучуватися! Давай краще з нього кокосове молочко вип'ємо.