Ідеальний початок

Через два дні мала прийти Осінь. І що ближче був час її приходу, то сильніше вона починала хвилюватися. А все тому, що хотіла, щоб все пройшло ідеально. Так, щоб усі не тільки одразу зрозуміли, що настала Осінь, а й зраділи її появі. ― Як же мені здивувати людей? ― думала вона. ― Чим би їх порадувати? Не придумавши нічого цікавого, Осінь звернулася до Літа з проханням затриматися ще на день: ― Літо, серденько, тобі варто побути ще трошки. А я поки придумаю, як мені прийти ідеально. Це має стати вражаючою подією року! ― Добре, я побуду ще, мені нескладно, ― відповіло Літо. Так минув день, другий, третій... Уже й місяць минув, як Осінь мала настати. А вона досі нічого не придумала і щоразу просила Літо побути ще. ― Усе, Осінь, з мене досить. Я вже втомилося і хочу відпочити! ― якось вигукнуло Літо. ― Дай мені ще день, останній, ― відповіла Осінь. ― Мій вихід має бути ідеальним!