Кашалоти

Двійко великих сірих кашалотів — хлопчик і дівчинка — танцювали в океані. Їхні тіла то зустрічалися, то розходилися, а то знову сходились. Вони раз у раз підіймалися на поверхню, щоб набрати повітря і випустити фонтани із ніздрі.

Раптом на горизонті з’явився корабель. У порівнянні з кашалотами він був невеликим, однак ті відчули небезпеку.

— Знову люди! — пробурчав кашалот Топик.

— Цікаво, що вони хочуть цього разу? — стривожилася кашалоточка Кася.

Люди завжди несли біду. Вони виловлювали то рибу, то крабів із креветками. Уламками кораблів забруднили дно. А найбільше люди засмічували океан. Коротше, жодної від них користі, самі збитки.

Ще вони занадилися виловлювати молодих китів та дельфінів і кудись їх відвозити. Може, з’їдали — хтозна.

— Пливімо звідси від гріха подалі! — запропонувала Кася.

— Ні, — заперечив Топик, — спершу потрібно зрозуміти, чого вони хочуть. Може, перекинемо їх?

Корабель підпливав ближче. Кашалоти пірнули й почали плавати під ним великими колами.

— О, кашалоти самі в руки припливли! — зрадів капітан. — Розчохлити гарпуни!

Гарпуни — це такі великі гачки, схожі на гігантські списи, якими ловлять китів і кашалотів. На їхніх кінцях прикріплені товсті мотузки, щоб спійманих тварин тягнути до корабля.

На кораблі стояли спеціальні гармати, які вистрілювали гарпунами.

Кашалоти побачили списи, що летять у них, і розгнівалися: хто ж любить, коли його ловлять, ще й дуже боляче ловлять. Вони спершу глибоко пірнули, а потім різко виринули під кораблем, підняли його і жбурнули в океан догори дриґом.

Усі моряки полетіли в море, а корабель, не витримавши тяжкої долі, хруснув навпіл і разом з усіма гарпунами пішов на дно.

— Фе, знову сміття! — гидливо мовила Кася, помахавши хвостом залишкам корабля.

— М-м-м, — промукав кашалот із набитим ротом. Він упіймав моряків і тримав їх у пащі, роздумуючи, що з ними робити.

— Тьху, виплюнь, бо ще отруїшся! — занепокоїлася Кася. — Або розлад шлунку дістанеш у кращому випадку. А в гіршому…

Грайлива кашалоточка лягла на воду догори пузом і зобразила мертвого кашалота.

Кашалот мало не подавився від такої перспективи, та й люди в пащі борсалися, штовхалися, і взагалі поводилися неспокійно.

Топик роздумував: виплюнути їх чи проковтнути?

Покарати чи пробачити й відпустити? Може, люди все-таки схаменуться і зрозуміють, що з океаном треба дружити й допомагати йому, а не знищувати?