Хатка для Сніговика

Жив собі Сніговик на галявині біля лісу. Він був дуже добрим і завжди усміхненим. А сніг сяяв на ньому, немов справжні діаманти. Дітлахи приходили до нього гратися і раділи, коли Сніговик розповідав їм кумедні історії про дружбу та зиму. Він говорив, що кожна сніжинка, падаючи з небес, стає особливим дзеркальцем, яке відображає красу нашого світу. Але одного дня малята помітили, що Сніговик засумував. Його сніжинки втрачали яскравість, а усмішка більше не з’являлася на його сніговому обличчі. Діти не розуміли, чому їхній улюблений Сніговик став таким нещасним. ― Чому ти такий сумний? Що трапилося? ― запитав у нього маленький хлопчик. Сніговик зітхнув. ― Я боюся, що незабаром стане тепло і я розтану. А я так не хочу зникати, мені подобається бути серед вас, діти. Тоді маленький хлопчик усміхнувся. ― Я знаю, як тобі допомогти. Ми побудуємо тобі у лісі чарівну хатку, щоб ти міг там рятуватися від сонця.