Хмарки
У небі гралися маленькі білі хмаринки. Вони то витягували собі вушка, як у зайців, то видували слонячі хоботи, то розправляли білосніжні крила і летіли небом у пошуках пригод. Хмарки дуже любили перетворюватися на щось земне. На звірів і птахів, на риб і кораблі, на квіти і метеликів. Іноді разом вони створювали цілі казкові картини, перетікаючи з одного образу в інший.
Із землі за ними спостерігала дівчинка Ліза. У Лізи був величезний сачок для метеликів. Вона уявляла, що коли-небудь наловить сачком хмаринок, а вони навчать її перетворенням і візьмуть із собою у подорож небом.
Хмаринки не знали про плани дівчинки і в образах конячок весело стрибали небесними далями.
Їх побачив вітер, зловтішно розсміявся, підхопив і почав жбурляти спочатку по небу, тоді у крони дерев, а потім закинув їх у траву. Хмаринки перелякано метушилися то туди, то сюди.
Тут до них і підкралася Ліза зі своїм метеликовим сачком. Вона радісно опустила сачок на одну хмаринку. Хмаринка спокійно просочилася крізь сіточку, набула форми жаби і застрибала по травичці.
Ліза спіймала сачком другу хмаринку. Та розсміялася, просочилася крізь сітку сачка і перетворилася на метелика. Він став перелітати з квітки за квітку.
