Конячка-гойдалка

Жила собі на світі дерев'яна конячка-гойдалка, яка дуже мріяла побачити літо. Хоча б із вікна. Але оскільки вона була всього лише іграшкою, то не могла самостійно зрушити з місця. І так їй ставало гірко і сумно від цього, що гойдалка була готова цілими днями лише ридати й ридати. ― Ех, шкода, що я й говорити не вмію, як це роблять інші іграшки в казках! ― думала про себе конячка. ― А то б попросила свого господаря винести мене на вулицю або хоча б піднести до вікна. Але господар гойдалки, маленький хлопчик Мишко, звісно ж, її не чув. Він навіть не уявляв, про що мріє його іграшковий друг! Якось Мишко так загрався, що зламав свою улюблену конячку. Хлопчик дуже засмутився і заплакав. Гойдалка спочатку теж засмутилася, бо зрозуміла, що зовсім скоро її віднесуть на сміттєзвалище. Коли батьки хлопчика побачили зламану іграшку, то Мишків тато зараз же взяв її, щоб винести на вулицю. Якби конячка вміла плакати, то в цей момент вона, напевно, залила б своїми сльозами все навколо! Так їй було гірко й прикро...