Коники-стрибунці
Коники-стрибунці високо підстрибували: вони готувалися до змагань. Тільки Нана сиділа під листочком і сумно дивилася на всіх. Вона нещодавно зламала лапку. Лапка зросталася повільно, хоча Нана її квапила, бо дуже хотіла взяти участь у змаганнях. А до змагань залишилося всього два тижні. Їй ніяк не встигнути! Нана зітхнула.
До неї звідкись згори зістрибнула мама.
— Нано, — сказала мама, — ходімо додому! Твоя лапка тільки зростається, а ти вже хочеш стрибати!
— Ну мам! Я просто дивлюся! — заперечувала Нана. — Може, від цього лапка швидше загоїться…
— Вона швидше загоїться, якщо ти даси їй повний спокій! — похитала головою мама. — А ти сидиш тут і сумуєш!
— Хто це в нас сумує? — запитав тато, виглянувши з-за високої трави. — А нумо, донечко, розробляти лапку! До змагань ще цілих два тижні! Ми встигнемо тебе підготувати.
— Ти що, вона ж іще сильніше травмується! — вигукнула мама.
— У нашої донечки є мета. Цілеспрямовані завжди досягають результатів, ти ж знаєш, адже сама така! — сказав тато і взяв доньку за передню лапку.
