Крапелька

Ішов дощ. Крапелька-дощинка мчала до землі в хороводі таких самих крапельок.

«Ох, який же прекрасний світ! — думала крапелька. — Цікаво, куди ми всі летимо, що нас чекає далі і куди ми потрапимо?..»

Їй хотілося пригод.

А земля дуже чекала дощу, цілющих крапель води, щоб напоїти всі трави, квіти й дерева, наситити ґрунт і зітхнути з полегкістю.

Вона з надією дивилася в небо, а крапельки із цікавістю дивилися на землю й чекали зустрічі із нею.

Внизу вже чекали зелені поля, яскраві сади, величезні ліси, сині озера й довгі річки, жовті піски й сиві гори.

Наша крапелька-дощинка впала в лісі поруч зі стеблом квітки й одразу ж всоталася в землю.

«Ой, як тут темно!..» — злякалася вона, проникаючи все глибше. Щось тягнуло крапельку донизу, їй було страшно й самотньо. Вона спробувала виборсатися на поверхню, проте не змогла й занурилася ще глибше.

Дощинка вже почала впадати у відчай, аж раптом до неї простяглося щось біле, схоже на гілля, і втягнуло крапельку всередину себе. Це був корінь квітки, поруч із якою впала крапелька. Дощинка навіть не встигла злякатися, як почала підніматися вгору. Світ навколо неї спершу був білим, тоді став зеленим, бо крапелька вже підіймалася по стеблинці, перетворившись на цілющий чарівний сік. Потім світ став яскраво-червоним, бо дощинка перемістилася в бутон. Це було дивовижно. А коли день закінчився — настала ніч, усі барви померкли й стало прохолодно.

Крапелька відчула, що з нею знову щось відбувається: з пелюстки вона раптом вилилася на листочок квітки. Над крапелькою яскраво сяяли нічні зірки й підморгували їй із далекого космосу. Вона милувалася зірками, що скидалися на дорогоцінні камінчики

— Тепер ти — росинка! — шепнула їй квітка. — Вночі, коли повітря вистигає, крапельки води випадають з нього й потрапляють на землю і квіточки. Це роса.

— А що з росинками трапляється потім? — запитала крапелька. Вона вже побачила й пережила стільки цікавого!

Але квіточка не встигла відповісти. Перші промені ранкового сонця засяяли в нашій крапельці-росинці всіма кольорами веселки. І в усіх інших росинках теж.

— Ой, як гарно! — зраділа квітка.

Крапелька пишалася тим, що стала частиною краси.

Сонечко ж сходило все вище і пригрівало сильніше. Крапелька відчула, що вона стає все легшою, легшою і наче здіймається в небо.

Її обриси зовсім розмилися, і…

Квіточка подумала, що крапелька зникла.

— Я тут, тут! — прокричала дощинка звідкись із височіні. — Я знову піднімаюся в небо!

І справді, вона стрімко піднімалася догори, а потоки повітря кружляли її, наче в танці. Поруч з’явилися інші крихітні й майже невидимі веселі крапельки і взялися за руки, щоб не загубитися.

У нашої дощинки-росинки з’явилися нові подруги. Крапельок було дуже багато і вони стали помітними здаля: у небі з’явилася маленька, майже прозора хмарка. Інші крапельки притягувалися до товариства, їм разом було приємніше, а хмаринка розросталася і розросталася, поки не перетворилася на пухнасту сіру хмару.

Відкрийте всі таємниці нашого чарівного лісу!

Бібліотека авторських "Живих казок" чекає на вас!
Сотні корисних історій для розваг і розвитку дітей.
Перегляньте наші казкові ТАРИФИ — вони вас приємно здивують.
Подаруйте дітям радість, задоволення і користь!