Лінь і мишеня

Жило собі на світі самотнє мишеня, яке дуже сумувало через те, що в нього не було друзів. Якось до його нірки хтось постукав, що нашого героя страшенно здивувало. –– Ти хто? –– поцікавилося мишеня у непроханої гості. –– Я Лінь, нумо дружити? –– Лінь? Щось мені здається, я про тебе колись чув від своєї мами... –– Можливо! Я знаю, що в тебе немає друзів, тому пропоную зі мною дружити, –– відповіла Лінь. –– Будемо разом жити, позбавлю тебе турбот і клопоту, та й взагалі усіх справ. –– Ну добре, заходь! –– радісно погодилося мишеня. І став наш герой разом із Лінню жити. Та тільки через деякий час помітило мишеня, що з нею ставало не веселіше, а нудніше з кожним днем. А все через те, що Лінь не гралася з ним і йому гратися забороняла. –– Полежи, відпочинь, а погратися завжди встигнемо, –– щоразу говорила вона мишеняті.