Літо назавжди

Цього разу Літо було ще спекотнішим і радіснішим. Воно дивилося на щасливих малюків у пісочниці, свинок, що купаються в пилюці, слухало дзвінкий спів птахів і від цього ставало ще радіснішим. ― Як же добре всім навколо! ― думало Літо і раптом дещо придумало. Літо вирушило до Сонця і привіталося з ним. ― Сонечко, глянь, як усі навколо щасливі! ― вигукнуло Літо. ― Звичайно, їм тепло і добре, ― усміхаючись, відповіло Сонце. ― Якщо усім так добре зараз, може, нехай завжди буде тільки літо, ― запропонувало Літо. ― Так, взимку й восени багатьом погано, холодно й голодно, ― підтримало Сонце. ― А навесні ще не так добре, як влітку. ― Звичайно! Якщо ти мені допоможеш, усім завжди буде добре й тепло. ― І як же я можу тобі допомогти? ― Просто світи завжди так яскраво й гаряче, як зараз. Щоб осінь навіть не наважилася прийти сюди, ― відповіло Літо.