Листок, як зірка
Летів кленовий лист через поле, через лісок, через річку, через місток. Кружляв і танцював від вітру. Пролітаючи повз калюжі, милувався своїми жовтогарячими барвами і думав, на кого ж він схожий.
Бо, наприклад, липовий листок схожий на сердечко, листочок верби — на спритну рибку, горобиновий — на хвіст жар-птиці, а осиковий — на маленьке сонечко.
Раптом пішов дощ, і все листя припинило політ: лягло на землю або впало в річку, а хтось — у калюжі. А кленовий листочок потрапив на капелюх рудоволосої дівчини, яка сиділа на лавочці й розмовляла з подругою.
— Ой, — сказала подруга, — дощ пішов. Може, і ми підемо? А то намокнемо!
Панянки поволі пішли парком уздовж осінніх дерев. Листочок їхав на капелюсі. Йому було тепло й затишно, ще й можна було розглядати все навколо. Та й капелюх був гарний. Коричневий із помаранчевим — цілком осінній колір. Коли вони увійшли до приміщення, подруга глянула на дівчину в капелюсі й розсміялася.
