Лисичка Твікі

Сьогодні Твікі трохи занудьгувала. На вулиці лив дощ і всі її друзі сиділи по домівках.

Сама Твікі вдома сидіти не бажала, тому не минуло й кількох хвилин, як лисичка промокла наскрізь.

― Зайди додому! ― суворо покликала її мама.

― Ну мам! Мені ну-удно, ― жалібно протягнула Твікі і знову висунула на вулицю свою мордочку.

― Ось вийде сонечко, тоді й погуляєш, ― відповіла мама.

― І погратися з ним зможу? ― зраділа лисичка.

― Звичайно!

Нарешті, дощ припинився, і мама відпустила Твікі погуляти.

― Сонечко, давай дружити! ― крикнуло лисеня, дивлячись на небо.

― Давай! ― відповіло Сонечко. ― Пограємось?

― Звичайно! ― погодилася лисичка. ― А у що ти вмієш грати?

― Можу в хованки, хочеш? ― запропонувало Сонечко.

― Чудово, чур я першою ховаюся! ― крикнула Твікі й залізла під чагарник із густим листям так, що промені Сонечка довго не могли її там дістати.

Але воно все-таки до неї проникло і зігріло своїми промінчиками. Тоді лисеня усміхнулось.

― Тепер твоя черга ― ховайся!

І Сонечко тут же сховалося за хмаринками.

«Ой, а я не хочу дощику!» ― подумала Твікі.

― Сонечко, виходь, твоя взяла! Давай пограємо в іншу гру, а то наші хованки нам знову дощ принесуть. І мої друзі знову сидітимуть по домівках.

Відкрийте всі таємниці нашого чарівного лісу!

Бібліотека авторських "Живих казок" чекає на вас!
Сотні корисних історій для розваг і розвитку дітей.
Перегляньте наші казкові ТАРИФИ — вони вас приємно здивують.
Подаруйте дітям радість, задоволення і користь!