Маленька хмаринка

Жила собі на небі маленька легенька хмаринка, яка любила гратися і веселитися. Особливо їй подобалися ігри з сонячними промінчиками. Але якось на небі з'явилися важкі великі хмари, які повністю закрили собою сонечко. Як же сильно засмутилася хмаринка, коли на ранок не побачила на небі сонця — крізь хмари не міг пробитися жоден промінь. Хмаринка заплакала від досади. Раптом вона почула, як сонечко заговорило з нею з-за хмар. –– Не сумуй. Зараз ти не наближаєшся до розв'язання проблеми, але у твоїх силах вчинити інакше. –– І як же мені бути? –– трохи заспокоївшись, поцікавилася хмаринка. –– Для початку завжди пам'ятай: будь-яка проблема має кілька шляхів вирішення, –– відповіло сонечко. –– Зараз, приміром, ти могла б засмутитися (що ти й зробила), спокійно почекати, поки хмари розійдуться, або ж попросити їх розступитися і звільнити тобі дорогу. А ще ти могла б, приміром, прийняти ці погодні умови і придумати для себе нову гру, поки я не можу з тобою гратися.