Мудра жабка
В одному чарівному саду росла собі прекрасна троянда. А неподалік від неї в болоті жила стара жабка, яка дуже любила приходити до квітки. Якось троянда запитала жабу:
–– Навіщо ти до мене ходиш щодня?
–– Щоб милуватися тобою, –– відповіла жабка. –– Ти для мене як дзеркало, у тобі я бачу свою красу.
–– Але хіба так буває? Адже ти ж некрасива! –– вигукнула троянда.
–– Звичайно, буває. Кожен із нас один для одного дзеркало. Я тобі не подобаюся, тому що ти в мені бачиш свої недоліки.
–– Неправда! Я красива троянда і знаю це.
–– Звичайно, красива! Адже в кожному з нас є і хороше, і погане, інакше світ не був би таким різноманітним і цікавим.
З цими словами жабка пострибала до себе в болото. А троянда замислилася –– невже вона не тільки гарна?
Минали дні, жабка продовжувала приходити до троянди, щоб милуватися нею і навчати розуму. Настали заморозки, всі лісові мешканці поховалися у свої нори та барлоги. І тільки жабка продовжувала приходити до своєї троянди. Вона накривала її мохом і листям, щоб та не мерзла. А троянда лише з вдячністю дивилася на жабу.
