Мишеня без сну

Жило собі на світі маленьке мишеня, яке не любило спати. Усі лісові мешканці спали щоночі, а воно бувало й оченят не склепить. Засинало тільки, коли від втоми лап не відчувало. Якось мишеня шукало собі поживу, а перед цим три ночі зовсім не спало, і коли вийшло на полювання –– просто звалилося посеред дороги від втоми. Так і лежало на землі голодне і змучене безсонням, ледь дихало. Повз нього пробігала білочка. Побачила його, злякалася й покликала на допомогу лісового лікаря-дрозда. Той оглянув мишеня і тільки головою похитав. ― Та у вас, мій друже, хронічне недосипання! ― Що-о-о-о?.. ― мляво протягнуло мишеня. ― Спати потрібно щоночі і вчасно ― ось тобі моє призначення, інакше не одужаєш! І це тобі ще пощастило, що лисиця поруч не пробігала, а то б вона тебе швидко з'їла. Коли мишеня заснуло, білочка і дрізд обережно перенесли його до нірки, поклали на ліжечко і накрили листочком-ковдрочкою. Проспав наш хворий герой три доби. А коли прокинувся, то зрозумів, що одужав!