На самоті

Жила собі на світі дівчинка з гарним ім'ям Юлія, та частіше її називали Юлькою, а іноді навіть дражнили Тюлькою, але річ не у тім. Важливіше інше. Дівчинці було десять років, можливо, як і тобі зараз. Або майже, як тобі. Так ось розповім тобі по секрету, що Юлька віднедавна мріяла опинитися на безлюдному острові! І зовсім не тому, що дуже любила подорожі. А для того, щоб сховатися від усіх і пожити на самоті. — Як же дістали ці батьки! Планшет не купують, у телефоні не дають вдосталь награтися, ще й уроки змушують робити тоді, коли хочеться зайнятися чимось іншим. А школа –– це взагалі нонсенс! Всім від тебе щось потрібно, однокласники дістали, уроки набридли, домашка нестерпна. Усе дістало і всі набридли!!! — частенько думала Юлька. І дівчинка вважала найкращим розв'язанням її проблем просто сховатися від усіх –– там, де вона буде абсолютно одна, де ніхто не знайде її і не потривожить. Безлюдний острів дедалі частіше з'являвся в її мріях і вабив до себе. Тільки, як його знайти і до нього дістатися?.. Якось пізно ввечері, коли Юлька збиралася лягати спати, раптом на стіні своєї кімнати помітила сонячного зайчика.