Навпаківці

Хлопчик Ральф вирішив всидіти на двох стільцях. Він зсунув стільці й рішуче сів на обидва. Але сидіти на з’єднанні було досить-таки неприємно. Ральф узагалі любив розсовувати рамки, створені дорослими. Припустимо, казати «гоп», поки не перестрибнув, без зусиль діставати рибу зі ставка і таке інше. І він уже радів, що всидів на двох стільцях, хоча це було незручно, як раптом пролунав оглушливий тріск, і на підлозі зазміїлася тріщина. Стільці зрадницьки роз’їхалися в різні боки, і хлопчик провалився під землю. Він довго летів униз і вже подумав, що йому це все сниться, коли впав на купу чогось м’якого і легкого. Купа заворушилася і попливла, несучи Ральфа в глибини землі. Коли його очі пристосувалися до темряви, він побачив, що летить на великій пухнастій хмарі. Вона вилетіла з печери і зупинилася над гарненькою галявинкою, де світило маленьке сонце, росла трава і виднілися крихітні дерева.