Не бійся мене
Жив собі на світі хлопчик Павлик, який дуже боявся відповідати біля дошки. Щойно вчитель називав його прізвище, хлопчик від страху зіщулювався і червонів. А коли вставав з-за парти і йшов відповідати, то відчував, як тремтять коліна.
Якось Павлика вчитель викликав до дошки на уроці читання. Хлопчику було так страшно, що він нічого не міг із цим вдіяти. Біля дошки він сильно почервонів і міцно стиснув губи.
–– Павлику, ти вивчив вірш? –– поцікавився вчитель.
–– Т-т-так, –– затинаючись, відповів хлопчик.
–– Розповідай, ми слухаємо.
Але Павлик більше не міг вимовити ні слова. Він продовжував мовчати і ще сильніше червоніти. Щоб не так сильно було видно його обличчя, хлопчик повернувся до дошки і... раптом побачив, як вона йому весело підморгнула.
Спочатку Павлик дуже здивувався, а потім йому стало так смішно, що він усміхнувся.
–– Привіт! Не бійся мене, –– раптом прошепотіла дошка.
Хлопчик озирнувся на всі боки, щоб зрозуміти, чи чують інші те, що говорить дошка. На своє полегшення, Павлик помітив, що чує тільки він.
