Океан
У глибині океану народився маленький дельфінчик. Усе хотілося знати дельфінчику, все подивитися і помацати своїми плавничками. Поки що він плавав тільки разом із мамою в зграї дельфінів. Дорогою їм траплялися сріблясті блискучі рибки, якими харчувалася зграя. Іноді пропливали повз і величезні морські черепахи.
Дельфінчику було цікаво, як дихають черепахи у воді, тому що йому самому, як усім дельфінам, потрібно було спливати на поверхню, щоб набрати в легені повітря. А черепахи вільно плавали в океані.
— Мамо, а як дихають черепахи? — запитав дельфінчик, коли повз них знову неквапливо пропливла поважна морська черепаха з міцним панциром. — Вони так довго пливуть поруч із нами. Але якщо ми піднімаємося на поверхню, то вони — ні.
— Черепахи теж дихають легенями, як і ми, синку, — відповіла мама. — Тільки вони можуть довго не вдихати повітря, близько п’яти годин. Черепахи можуть навіть уповільнити свій ритм серця, тому вони дуже довго живуть.
Дельфінчик зацікавився і наблизився до черепахи. Він уже знав, що черепахи не кусаються. Тобто не кусають дельфінів.
— Доброго дня, — ввічливо привітався він. — А куди ви пливете?
— М-м–м-м… Приві-і-і-іт, малюче, — повільно й тягуче промовила черепаха. — Я пливу на острів, прийшла пора відкладати яйця в теплий пісок.
— Які яйця? Навіщо? — здивувався дельфінчик. Він не бачив у черепахи жодних яєць.
