Омелян і податки

У далекому царстві, у могутній державі жив собі юнак-ділок на ім'я Омелян. Гроші заробляти і жити на широку ногу він умів і любив, користуватися благами суспільства теж любив, та ось біда –– податки платити не любив. Вважав він себе хитрішим за всіх, тому думав, що держава якось без його внесків до скарбниці обійдеться. Та тільки забував Омелян, що хороші дороги, упорядковані парки, артгалереї і багато чого ще не береться з нізвідки. Усе це з'являється завдяки регулярним внескам добропорядних платників податків. Але наша історія зовсім не про те, що думав Омелян, а про те, як він вирішив не платити податки. Справа його йшла добре, роботодавця він більше не потребував, тож одного дня подумав-подумав і вирішив: а навіщо я маю віддавати державі частину своїх кровно зароблених, якщо вона не забезпечує мене роботою? І платити податки припинив. Місяць минає, другий, а Омелян живе і радіє –– мовляв, як же я раніше не здогадався залишати собі весь заробіток. На третій місяць приходить до нього податковий інспектор.