Пальма-поспішайко
На далекому чудовому острові жили собі дві гарні пальми. Обидві були стрункі, високі й плодовиті. Давали дуже смачні банани, але тільки коли не змагалися одна з одною...
Річ у тім, що обидві пальми вважали себе першими і кращими в усьому. Ніхто з них не хотів визнавати лідерство іншої. Тож якось вони вирішили посперечатися, у кого швидше виростуть банани.
Одна з цих пальм так поспішала, що забула про ввічливість і міру. Без міри і відбору вона вбирала в себе якомога більше всього, що давали їй сонце, земля і дощ. Так, вона вважала, швидше досягне своєї мети і виростить на собі багато бананів.
–– Давай ще посвіти мені, сонце, а тепер ти полий мене, дощику, –– примовляла пальма-поспішайко, всотуючи всього якомога більше.
Врешті-решт отримувала вона рівно стільки ж, як і друга пальма. Але та не забувала, що надлишок, як і нестача корисних речовин, шкідливі для неї. Тому бажання її були розумними і ввічливими.
–– Сонечко гарне, посвіти, будь ласка, трошки, тільки намагайся не спалити моє листя. Дякую! –– зверталася друга пальма до сонця.
