Папороть і метелик

Росла собі в лісі самотня папороть. Вона завжди мріяла мати червоні яскраві квіти, але в неї було лише листя. Над папороттю пролітав метелик. Побачив він самотню крислату рослину, підлетів до неї ближче. –– Ти чого сумуєш? –– Мені дуже самотньо тут. Ти перший, хто зі мною заговорив, –– зітхнула папороть. –– Хочеш, будемо з тобою дружити? Я буду відвідувати тебе щодня! –– запропонував метелик. –– Звичайно, було б чудово, –– усміхнулася папороть. Відтоді метелик щодня прилітав до папороті, спілкувався з нею, грався з її листям. Рослина з кожним днем ставала щасливішою і веселішою. І ось якось, прокинулася рослина, а на її широкому листі неймовірної краси квіти — яскраві, різнобарвні. Рослинка аж подих затамувала, а потім побачила, що то не квіти, а яскраві метелики. Це її приятель своїх друзів запросив, щоб здивувати і потішити папороть. Нехай і на пару хвилин, але папороть відчула, що її мрія здійснилася.