Павутинка

Маленький павучок дуже любив грітися на сонечку. Коли його мама й тато не бачили, він залізав на запаморочливу висоту — на найбільше дерево, сідав на листочок і ловив сонячні промені. Якби мама й тато дізналися, вони б цього не схвалили, бо місце павуків — темні простори лісу. Там між гілок вони плетуть своє павутиння, у яке ловляться мухи, комарі, метелики та жучки. Павутину не видно, і це для павуків дуже навіть чудово. Більше здобичі потрапляє в сіті. Однак маленький павучок не хотів їсти мух і метеликів, він хотів з ними дружити і створювати для них чудове вбрання. Тому він навчився їсти пилок із квітів і запивати росою. Він увесь час плів із павутиння візерункові мережива й линув думками так далеко, що мама й тато не могли його докликатися. Якось павучок знову заліз на своє дерево, прилаштувався на листочку й почав дивитися на сонечко. «А що, як наловити променів і вплести їх у моє павутиння?»