Пінгвінчик Тіль

На самому краю світу, де в небі танцює полярне сяйво, а земля вкрита пухнастим снігом, розкинувся Сніговий Край. Тут час завмирає, і сніжинки кружляють у чарівному вихорі. Серед крижаних річок та озер живуть веселі пінгвіни. Вони цілими днями катаються на санках і снігоходах, ліплять сніговиків, грають у сніжки, їдять смачне морозиво з риби. Пінгвіни живуть у різних містечках. Вони будують будиночки з льоду і прикрашають їх білими кулями та гілками крижаного кипариса. А коли випадає особлива нагода, ставлять на віконце горщик із крижаними лілеями. Саме така нагода випала сьогодні: почалися канікули! Діль із Сніжнограду чекав у гості свого кузена Тіля. Він поставив на віконце горщик із лілеями й замислився. Раптом двері в будинок із брязкотом відчинилися. — Зустрічай мене! Зустрічай, я вже тут! Де моє морозиво? Чим ти мене пригостиш? Тіль стояв на порозі і торохтів без упину. Він проживав далеко звідси — у Крижаній Рівнині. Звичайні пінгвіни рідко приходять туди, адже у Крижаній Рівнині надто шумно. Там мешкають найшвидші пінгвіни на світі. Вони такі швидкі, що не помічають нікого навколо, і навіть один одного. Пінгвіни Крижаної Рівнини завжди поспішають, біжать, штовхаються і метушаться. Адже їм потрібно все одразу і швидко. — Ти вже приїхав?— Діль не очікував побачити брата. — Звичайно, приїхав. Ой, братику, ходімо швидше, покажеш мені Сніжноград. Ходімо! Ходімо!