Погані сни

Жила собі на світі маленька дівчинка, яка дуже боялася поганих снів. Іноді навіть засинати боялася тільки тому, що не хотіла, щоб вночі їй снилися жахи. А коли засинала і їй снилися погані сни, вона з криком прокидалася і плакала від страху. Якось ввечері дівчинка категорично відмовлялася засинати, щоб не бачити поганих снів. –– Люба моя, вже настав час сну, пора спати. Адже тобі сняться не тільки погані сни. І сьогодні тобі може наснитись дуже гарний і добрий сон, –– говорила їй мама. –– Ні, матусю, я боюся. Я не буду спати, –– відповідала дівчинка. –– А ти подумай про щось хороше і приємне, –– пропонувала мама. –– Я й так намагаюся, але страшні сни все одно сняться, –– відповідала дівчинка. –– Але ж вони нічого тобі не зроблять. Це всього лише сни, вони тільки у твоїй уяві! –– Так, але я все одно їх боюся... –– А ти спробуй наступного разу, коли тобі насняться жахи, розплющити очі і кілька разів повторити вголос: «Куди ніч, туди і сон». А потім уяви, що твій сон опиняється у твоїх руках як маленька кулька, яку ти викидаєш далеко-далеко. Послухала дівчинка маминої поради і заплющила очі. Не помітила, як занурилася в черговий страшний сон. Від нового кошмару дитина скрикнула і, прокинувшись, заплакала. Але тут же згадала слова мами і тричі промовила: «Куди ніч, туди й сон». А потім «зібрала» свій поганий сон у жменю і жбурнула його далеко-далеко, немов кульку.