Про Марійку

Жила собі на світі дівчинка Марійка, яка вчилася в першому класі. І так вона не любила ходити до школи, що зранку відмовлялася вставати з ліжка. ― Марійко, вже час збиратися! ― кликала її мама. ― Не хочу! ― відповідала дівчинка і поверталася на інший бік, закриваючись ковдрою. ― Якщо не будеш вчитися, виростеш неграмотною, ― наполягала мама. ― Ну і нехай! Я й не хочу бути грамотною. Насилу мамі вдавалося підняти доньку з ліжка і відвести до школи. Але на уроках Марійка ловила ґав і не робила того, що просила вчителька. І оцінки у неї були не найкращі. Але дівчинку це анітрохи не бентежило. Якось Марійка прийшла до школи і побачила на порозі миле кошеня. Воно голосно муркотіло і з надією дивилося на дівчинку. ― Що тобі потрібно, малюче? ― запитала Маша і погладила кошенятко. ― Привіт! ― раптом заговорило кошеня. ― Ого! Та ти вмієш розмовляти! ― радісно вигукнула дівчинка. ― І не тільки. Ще я дуже люблю вчитися і здобувати нові знання, але мене ніхто не пускає до школи, ― сумно відповіло кошеня.