Пролісок із родзинкою

Цей маленький пролісок з'явився на світ із першими променями весняного сонечка. Минуло зовсім небагато часу, як він розцвів і перетворився на квітку надзвичайної краси. Пролісок був настільки гарним і загадковим, що інші першоцвіти й молоденька травичка блідли на його тлі і тому заздрили. –– Які в тебе прим'яті пелюсточки, –– говорили фіалки проліску. –– Яка в тебе крива стеблинка, просто неподобство, –– підспівувала їм травичка. Почувши це, пролісок дуже засмутився. Він думав, що гарний, а почув, що це зовсім не так. Відвернувся пролісок від усіх і тихо заплакав. Раптом одна з його сльозинок впала прямо на сонечко, яке відпочивало на листочку, і змусила комашку звернути увагу на нашого героя. –– Ти чого плачеш? –– поцікавилося сонечко. –– Тому що я негарний, –– відповів їй пролісок. –– Негарний? –– здивувалося сонечко. –– Хто тобі таке сказав? –– Інші квіти й травичка. –– А сам ти що думаєш з приводу своєї зовнішності? Справді вважаєш себе негарним? –– Доки інші не сказали, що в мені багато недоліків, я милувався собою і насолоджувався своєю красою, –– тихо відповів пролісок. –– Що ж змінилося зараз? –– іще більше здивувалося червоне сонечко. –– Чому ти раптом вирішив оцінювати себе думкою і словами інших? –– Не знаю... І справді, це дуже дивно...