Пригоди гнома Дюка

У далекому краї, що біля підніжжя засніжених гір, протікає широка річка. Схилом гори срібною ниткою спішить до неї водоспад. Бризки, що розлітаються, іскряться різними кольорами в променях яскравого сонця. А ще цей водоспад ховає великий секрет. Просто за ним є вхід у глибоке підземелля. Це заплутаний лабіринт із безлічі печер, гротів, звивистих проходів і скель. У цьому загадковому світі живе маленький народ — підземні гномики. Тільки гноми знають, де міститься вхід у їхнє підземелля, легко орієнтуються в печерах і пам’ятають усі найпотаємніші проходи.

Тисячі кам’яних бурульок звисають зі стелі, ростуть із землі й навіть вкривають стіни. Серед них є надзвичайно променисті кристали, які освітлюють підземелля. Деякі гноми роблять особливу роботу. Вони щодня натирають кристали до блиску, прибирають старе каміння, що обсипалося, і підтримують чистоту.

Це дуже важлива робота, бо поки виблискують кристали, зірки в небі горять яскравіше, сонячне проміння ласкавіше, річки і моря шумлять сильніше. Дивовижна сила підземелля підтримує життя на планеті. Буває, що кристали відламуються, перетворюючись на пил. Тоді гноми збирають його в мішечок і кидають просто в річку під водоспадом. Річка забирає кришталевий пил далеко-далеко, у моря та інші річки. Ця вода дає життя всьому на Землі.

В одній із печер підземелля живе гномик Дюк. Він теж працює чистильником кристалів. У Дюка є одне захоплення: він дуже полюбляє кольорові камінчики. Щодня, вирушаючи на роботу разом з іншими гномиками, він уважно роздивлявся все навколо в пошуках кольорових камінчиків. У Дюка є ціла колекція прегарних каменів. У ній і ельфійські перли, і гірський бурштин, і зоряні аметисти… Та чого тільки там немає. Жоден гномик не може встояти перед красою кольорових мінералів. Але Дюк не просто збирає камінчики, він просвердлює у кожному з них дірочку і протягує мотузочку, усе гарно розставляє на полиці й періодично одягає на шию як прикрасу. Разом із Дюком у печері живе його маленький вихованець — кажанчик Бжик. Він завжди супроводжує гнома на роботі й на прогулянках, вони ніколи не розлучаються.

Якось Дюк дуже втомився на роботі, йому трапився такий брудний кристал, що довелося його довго і ретельно натирати. Гном після роботи вирішив освіжитися і підійшов до підземного озера. Він нахилився і зачерпнув долонями воду, щоб вмитися, і раптом побачив, що на дні щось блищить й переливається усіма відтінками зеленого кольору.

— Та це ж смарагд! — вигукнув Дюк і засунув руку у воду: біля берега було зовсім мілко. Бжик зацікавлено кружляв над гномиком і побачив, як за секунду в Дюковій руці вже виблискував прекрасний смарагд у формі зірки. Дюк не міг відвести від коштовності очей, він ніколи не бачив каменю такої незвичайної форми.

— Ти станеш зіркою моєї колекції! — радів гном. А Бжик весело пищав, радіючи знахідці.

Увечері, після роботи, Дюк квапливо забіг до себе в печеру, дістав із кишені смарагд і почав робити в ньому отвір. Кришталевий пил, що утворився в процесі, він акуратно зібрав у маленьку коробочку й поставив на полицю. Бжик уважно спостерігав, визираючи з-за Дюкового плеча. Коли мотузочка була протягнута в отвір і зав’язана на вузлик, Дюк із поважним виглядом поставив смарагдову зірку в центрі своєї колекції і відійшов помилуватися. Сьогодні він засинав хоч і дуже втомленим, проте дуже щасливим.

Вранці Дюк прокинувся відпочившим і радісним, як раптом почув крики, що лунали із центрального майдану підземелля.

— Щось трапилося! За мною, Бжику! — крикнув гном і поспішив дізнатися, у чому справа.

На центральному майдані зібрався великий натовп гномів. Вони щось голосно обговорюючи. З натовпу долинали гучні зітхання й бідкання. Дюк із Бжиком на плечі підійшов ближче.

— Що ж мені робити?! Йому дуже-дуже погано. Мій онук Зік захворів і вже третій день не встає з ліжка. Сьогодні йому стало зовсім кепсько, він перестав їсти й пити. Почалося все, коли він втратив свій улюблений камінь — Зірку чесності, — розповідав старий гном Так.

Гноми із розумінням хитали головами — втратити улюблений камінь було нестерпно для жителів підземелля.

— Який же він має вигляд? Може, хтось бачив його? — запитав хтось із гномів.

— Це прекрасний чистий смарагд у формі зірки.

— А де він міг його загубити? Невже не пам’ятає зовсім? — пролунав голос.

— Зік ходив купатися на підземне озеро, можливо, там і загубив камінь, — відповів дідусь Так. — Однак знайти не зміг, після цього й занедужав.

— Нумо всі разом пошукаємо Зірку чесності! — запропонували з натовпу. — Треба допомогти дідусеві Таку і його онуку Зіку!

Поки натовп галасував, Дюк стояв і розмірковував. Він одразу все зрозумів: чудова зелена зірочка, головний скарб його колекції, і є та сама Зірка чесності, яку загубив Зік.

«Що ж робити, як бути? — розгублено думав Дюк. — Повернути камінчик? Але чому я маю його повертати? Адже я його не вкрав, не відібрав… Залишити собі? Я його чесно знайшов! Але маленькому Зіку зовсім погано. Як же вчинити?..»