Пухова хустка

Надворі ще жовтень, а Марійка вже з нетерпінням чекала на перший сніг. Щоранку, щойно вона прокидалася, одразу бігла до вікна дивитися, чи не випав сніг. ― Рано ти снігу чекаєш, ― говорила їй мама. ― Але ж мороз уже є, значить, і сніг скоро піде, ― відповідала дівчинка. Марійка так сильно чекала зиму, що щодня розглядала картинки зі снігом в улюбленій книзі. Вона уявляла, як вийде на вулицю і буде ротом ловити неслухняні сніжинки. А потім візьме санки і з задоволенням проїдеться на них з гірки. А сніговика, якого вона мріяла виліпити, вже уявляла новим другом. Якось Марійка прокинулася рано-вранці й побачила надворі перший сніг! ― Ура! Нарешті! ― закричала дівчинка від радості. Вона вмилася, поснідала і почала збиратися на вулицю. ― Не забудь вдягнути на голову пухову хустку! ― нагадала їй мама. Марійка одягнулася і вибігла на вулицю. На радощах вона не помітила, як вітер зірвав з її голови хустку, яка щезла у невідомому напрямку. Коли Марійка відчула холод, то стала шукати свою хустку по всьому двору, але знайти не змогла!