Пушинки-мандрівниці

Жила собі на світі маленька Кульбабка, яка весь час сумувала. А все тому, що вона дуже мріяла про подорожі. Але її мрія досі так і не здійснилася. Якось Сонечко звернулося до Кульбаби. ― Коли не гляну на тебе, ти завжди сумуєш. Невже в тебе все так погано? ― Я дуже хочу побачити інші країни, але ніяк не можу відірватися від землі, щоб подорожувати, ― відповіла йому Кульбаба. ― А тобі для цього й не потрібно відриватися від землі, ― відповіло Сонечко. ― Хіба ти не знаєш, яка сила в тобі прихована? ― Яка? ― з цікавістю перепитала Кульбабка. ― У тебе ж є пушинки, які можуть облетіти весь світ, а потім тобі все-все в подробицях розповісти і показати. Адже вони і є твоїми очима і ногами! ― Як же я сама про це не подумала! ― вигукнула Кульбаба, а потім звернулася до своїх пушинок. ― Зараз я видихну і відпущу вас подивитися світ, а коли глибоко вдихну, то чекаю на вас з новинами з далеких земель. ― Добре! ― відповіли пушинки, розлітаючись по всьому світу.