Пилосос Пижик

Були у маленької дівчинки Марійки двоє вірних друзів –– цуценятко Тузик і пилосос Пижик. Тузик був маленький і біленький, а Пижик –– великий і жовто-синій, один жвавий і непосидючий, інший розважливий і неповороткий — та несхожість не заважала їм щодня весело гратися разом. Якось Марійка запропонувала Пижику і Тузику погратися в хованки. Пилосос радісно закрутився і загудів. –– Звісно, Марійко! Я люблю гратися в хованки! Пижик почав шукати Тузика і гудів дедалі голосніше. –– Де ж ти, Тузику? Зараз я тебе знайду! Цуценя тихо сміялося в куточку під ліжком, спостерігаючи за пошуками Пижика. Нарешті, пилосос знайшов його і радісно закричав: –– Ай-яй-яй, спіймав! Який ти маленький і спритний, Тузику! Усі веселилися й раділи грі. Наші друзі загралися і навіть не помітили, хто з них перекинув горщик із квітами, і ґрунт миттєво розлетівся по всій підлозі. Марійка злякано схопила щітку і почала прибирати.