Рішучий Юрко

Жив собі на світі нерішучий хлопчик Юрко. Перед тим, як щось зробити, він зазвичай дуже довго вагався. Тому, що боявся помилитися. Йому весь час здавалося, якщо він щось зробить не так, то буде глибоко нещасною людиною. Тому дуже часто стримував свої бажання і прагнення. Юрко дуже любив дивитися на панораму міста з висоти. Але мама не дозволяла йому підійматися на дах, щоб милуватися містом. Тоді хлопчик придумав спорудити з дерев'яних дощок драбину із сидінням, щоб потай від усіх вилазити туди й насолоджуватися улюбленими краєвидами щодня. Довго думав Юрко, як це зробити, сумнівався, чи варто взагалі щось робити, чи краще продовжити плисти за течією. І з кожним днем його мрія віддалялася від нього... Якось уранці Юрко вийшов із дому і дорогою до школи підійшов до найвищого й наймогутнішого дерева, поруч із яким колись збирався будувати драбину. Хлопчик обійняв дерево і раптом заплакав.