Розумний Іванко

Жив собі на світі Іванко, якому подобалося вчитися в школі. Та тільки от біда ― що б він не робив, вчителі постійно сварили і критикували його. То не так букву написав, то не так порахував, то не так намалював, то навіщо читав те, що не задавали... Довго слухав те все Іванко і якось відчув, що не хоче більше вчитися. ― А навіщо? ― думав він. ― Адже все одно роблю все не так і не так, ніхто мене не хвалить, а лише сварять. Сидів Іванко, сумував і раптом почув чийсь голосок. ― А яка тобі різниця, що думають про тебе і як тебе критикують? Озирнувся Іванко на всі боки і побачив, що з ним розмовляє його рюкзак. ― Адже важливо те, у що ти перетворюєш своє навчання. Якщо тобі цікаво пізнавати нове, то намагайся спокійніше ставитися до зауважень вчителів. Адже вони не бажають тобі зла. Просто вони не завжди вміють робити зауваження так, щоб не було прикро. Тобі подобається вчитися? ― Так, ― відповів Іванко. ― Ну от і вчися собі на радість! А вчителям дякуй за зауваження і не женись за високими оцінками. ― А якщо бажання пропало вчитися?