Сніговик-витівник

Цей Сніговик з'явився в дворі звичайнісінького будинку, яких у світі мільйони. Діти гралися на вулиці, вдихали свіже морозяне повітря, ротом ловили сніжинки, а потім дружно качали зі снігу кулі. Ось із таких снігових куль і вийшов наш Сніговик. Коли діти надягли йому на голову відерце і вставили ніс-морквину, Сніговик ожив, але цього не показував. Він лише із цікавістю спостерігав за веселощами дітей. А коли вони розійшлися по домівках, засумував. Сніговик думав, що всі про нього забули і заплакав. ― Тихіше, тихіше! ― прокричала йому синичка. ― Розтанеш від своїх сліз, дурненький. ― Що ж мені робити? Я з дітьми гратися хочу, а вони пішли, залишили мене тут одного, ― відповів Сніговик. ― А влаштуй для дітей свято! Впевнена, тоді вони довше побудуть із тобою. Награєтеся вдосталь. ― Але як? ― А це вже придумай сам! ― зацвірінчала синичка і полетіла геть. Думав Сніговик, думав і... ― Придумав! ― вигукнув він і побіг до лісу. Там він знайшов найкрасивішу і найпухнастішу ялинку і покликав її з собою.