Спочатку дія

Жив собі на світі хлопчик Тимко, який не любив робити уроки. Тому до останнього відкладав це заняття і тягнув час. А коли настала весна, Тимкові взагалі не хотілося сидіти вдома. Адже надворі було так гарно, та й сонечко припікало чимдалі сильніше ― гуляти хочеться! Якось Тимко повернувся зі школи, кинув портфель, пообідав і вирішив одразу ж іти на прогулянку. Ледь хлопчик виставив одну ногу за двері, як почув чийсь незнайомий голос: ― Ти куди зібрався, а уроки? Тимко озирнувся і зрозумів, що з ним розмовляє... його годинник, який випав із рюкзака! ― А уроки почекають, часу ще вдосталь! ― відповів хлопчик. ― Це тільки так здається, що часу попереду дуже багато, ― заперечив годинник. ― А насправді він не гумовий і минає дуже швидко. Згадай, як часто вечорами ти думав, що тобі не вистачило часу виконати домашнє завдання... Тимко наморщив лоба, подумав і таки згадав. ― Справді, бувало, що й не встигав, а потім думав, чому час пролетів так непомітно. ― Ну ось бачиш! Тож спочатку зроби уроки, а потім гуляй! ― Весна ж надворі, які уроки! У мене зараз немає настрою їх робити, ― заперечив хлопчик. ― Якщо ти щоразу чекатимеш натхнення й особливого настрою, щоб зробити важливі справи, то ніколи нічого не встигнеш, ― наполягав годинник.