Світланка-вередунка
У звичайній міській квартирі жила собі дівчинка Світланка, яка дуже любила вередувати. Так вона намагалася домогтися свого, хотіла, щоб усе завжди було так, як вона задумала.
–– Донечко, прибери, будь ласка, за собою іграшки, –– просила її мама.
–– Не хочу, спочатку ввімкни мені мультики подивитися, –– вередувала дівчинка.
–– Донечко, підемо готуватися до сну.
–– Ні, я ще хочу погратися.
І так тривало день у день. Батьки дуже засмучувалися через Світланчині примхи, але не могли зрозуміти, що ж робити.
Якось дівчинка лягла в ліжечко, заплющила очі й раптом почула чийсь тоненький голосок:
–– Привіт!
–– Ти хто? –– здивувалася дівчинка.
–– Я твоя улюблена лялька, –– відповіла іграшка.
–– Як! Ти вмієш говорити? –– ще більше здивувалася Світланка.
–– Як бачиш, вмію. Я прийшла тобі допомогти. Ти ж знаєш, що твої примхи дуже не подобаються твоїм батькам?
